Історія 647

Моя кредитна історія – Кайстренко Юлії Олексіївни,  почалася через складне матеріальне становище та відсутність постійного доходу. На той час, коли я оформила перший кредит в листопаді 2024 року (це Monobank та ПУМБ), для ремонту автомобіля, який належить моїй матері, яка виїхала за кордон, і залишила його мені для користування, який був необхідним для пересування та вирішення щоденних сімейних питань, таких як відвідування дитячого лікаря, який знаходиться в іншому місті, закупівля тих самих будматеріалів та інших побутових потреб, які купуються також в іншому місті. Вперше коли зламався автомобіль, мені потрібно будо заплатити 18 500 грн, перестав працювати блок управління мотором, а для автомобіля це найголовніше, для його роботи, тому, що без цього він взагалі не працював, друга поломка, на яку потрібно було 11 800 грн, була вже з паливним насосом, свічками і форсунками.

Вже на початоку 2025 року, коли я оформила кредитну карту в Пумб, я не працювала, а заробітку чоловіка, який на той час проходив службу за контрактом і отримував 20 600 грн, не вистачало для покриття усіх необхідних витрат — утримання сім’ї, дитини, оплату комунальних послуг, пального, ліків і ремонтів. Ліки купувалися різної категорії, як для бабусі, так і для дитини, ціни на них були від 100 грн і вище. На той час ми ще купували будматеріали, для встановлення забору та будівництва вбиральні, для якої потрібно було купувати блоки та цемент. Кошти йшли на побутові потреби та пальне, ліки, будівельні матеріали (цемент, блоки, профнастил, електрообладнання), сума в місяць на все виходила приблизно до 20000грн. Стосовно електрообладнання, то купували новий дріт який іде від опори до будинку і всі деталі, які необхідні були для його встановленняКредити бралися виключно для забезпечення базових побутових потреб, а не з метою розкоші чи збагачення. Певний час по кредитам сплачували все вчасно, жодних проблем не передбачалося. 

Найважчими для мене стали кредити у мікрофінансових організаціях. Вони мали високі відсоткові ставки, короткі терміни погашення, що й призвело до значного фінансового навантаження. Попри спроби вчасно сплачувати заборгованість, я опинилася у ситуації, коли відсотки зростали швидше, ніж я могла їх погашати. Саме тоді ланцюг перекредитування призвів до того, що я опинилася у борговій ямі, коли нові кредити лише частково покривали старі борги, а загальна сума зобов’язань постійно зростала.

З моменту взяття першого кредиту, багато чого змінилось в моєму житті. Проживаємо ми з сім’єю в приватному будинку, смт. Кожанка, Миру, 39, я, дитина, якій 2 рочки, чоловік і моя бабуся. Прописана я в Херсонській області, Каховський район, с. Миколаївка, вул. Польова, 34, будинок був бабусі і дідуся, але оформлений він на іншу людину.

В середині 2025 року, погіршилась і без того складна фінансова ситуація, оскільки я все ще не мала стабільного доходу. Не працювала я тому, що в мене була декретна відпустка, яка триває три роки, але довелося знайти роботу, щоб хоч якось покращити фінансове становище. Витрати зросли, особливо на дитину. Дитині необхідно купувати памперси, це приблизно пачка на тиждень, вартість яких, в наш час не маленька, також розвивальний матеріал та іграшки, щоб дитина могла розвиватися, одяг, дитяче харчування, медикаменти, комунальні послуги та інтернет.

У серпні 2025 року я припинила оплачувати кредити, оскільки зрозуміла, що не можу одночасно утримувати сім’ю та гасити хоча б відсотки по кредитам, оскільки зрозуміла, що не в змозі погасити всі заборгованості без шкоди для добробуту сім’ї. Неодноразово намагалася домовитися з кредитними організаціями про можливість поступової оплати або реструктуризацію боргів. Я дійсно хотіла віддати те, що взяла. Проте більшість кредиторів відмовили, а деякі взагалі поводилися агресивно та не йшли на контакт. Деякі кредитори почали застосовувати психологічний тиск, телефонували мені, моїм родичам і знайомим, погрожували продажем боргу. Особливо агресивно поводиться компанія BitCapital — їхні представники погрожували мені та моїм близьким, що викликає сильне моральне виснаження. Такі дії я розцінюю як хуліганські та психологічно насильницькі, які порушують мої права та моральний спокій. Я відчуваю сором і сильний стрес, опинившись у борговій ямі, але при цьому прагну вирішити ситуацію законним шляхом.

Я усвідомлюю свої фінансові зобов’язання і не ухиляюся від відповідальності, але прошу суд врахувати, що всі кредити бралися виключно з необхідності покриття життєвих потреб сім’ї, у період фінансової нестабільності, коли інших можливостей не було.

Так і розпочалась моя боргова яма, з якої не маю сил вибратись, через необережність з оформленням одного кредиту для сплати іншого і, так до 2025 року, чим все сильніше та сильніше загнала себе у безвихідь. 

Зараз я вже банкрут та звільнилась від боргів. Я дуже дякую компанії “Звільнимо”. Вони мені дуже допомогли, я нарешті розпочну життя з нової сторінки.