Нещодавно у Верховній Раді з’явився законопроєкт № 8084, що стосується змін у правилах реєстрації та діяльності громадських організацій. Парламент ухвалив його в минулому розі. Законопроєкт викликав інтерес у кількох установ.
Асоціація платників податків зазначила, що законопроєкт скасовує процедуру підтвердження всеукраїнського статусу і позбавляє місцеві осередки статусу юрособи. Профспілка вказала на неясності у співвідношенні норм із законами про професійні спілки та виключення поняття «всеукраїнський статус». Секретаріат підтримав проєкт без коментарів, а Верховний Суд не знайшов підстав для зауважень. ГНЕУ також дало свій висновок, але про нього далі.
Зняття всеукраїнського статусу громадських об’єднань
Проєкт закону пропонує видалити із чинного законодавства положення про всеукраїнський статус громадських організацій (ГО). Його автори вважають, що цей статус — лише бюрократичний рудимент, який не надає реальних привілеїв, хіба що змушує ГО витрачати час на паперові баталії. Проте, спортивним організаціям пропонують залишити цей статус, що породжує деякі питання.
Головне науково-експертне управління (ГНЕУ) виділяє дві ключові проблеми:
- Як буде діяти процедура присвоєння всеукраїнського статусу для спортивних організацій, якщо механізм реєстрації зникає з профільного закону?
- Зрівняння ГО осіб з інвалідністю у правах з іншими організаціями може похитнути існуючу систему підтримки цих організацій. Це також вдарить по статті 9 закону «Про реабілітацію осіб з інвалідністю», яка передбачає фінансування всеукраїнських ГО осіб з особливими потребами.
До того ж законопроєкт не дає чіткої відповіді на питання: чи мають громади обирати собі нову назву, якщо в ній згадується всеукраїнський статус? Цього ніхто не вимагає, але ризики втрати репутації, особливо на міжнародній арені, залишаються. Ба більше, зміна назви може стати додатковим фінансовим тягарем для ГО, які зареєстрували її як торгову марку для захисту від недобросовісних конкурентів.
Загалом ідея скасування всеукраїнського статусу виглядає логічною. Успіх ГО визначається їхньою діяльністю, а не формальним рангом. Вимога щодо утворення осередків у кожному куточку країни часто є фікцією — багато з них існують лише на папері. Тому відмова від таких формальних критеріїв може стати кроком вперед, якщо тільки не доведеться міняти назви.
Усунення статті про відокремлені підрозділи ГО
Проєкт закону пропонує прибрати статтю 13 Закону «Про громадські об’єднання», яка регулює відокремлені підрозділи. Чому? Напевно, щоб привести все до єдиного знаменника з Цивільним кодексом України. Там чітко визначено два види підрозділів: філії та представництва. Філія — це як дистанційна версія компанії, що виконує частину функцій, а представництво — більш як адвокат, який захищає інтереси.
Однак, у законопроєкті залишили білу пляму: що робити з відокремленими підрозділами ГО після змін? Чи треба їх обов’язково ліквідувати? Чи, може, приєднати до «материнської» ГО у вигляді філії або представництва? Поки що відповідей немає.
Якщо підрозділи втратять статус і стануть самостійними ГО, це може знизити їхню ефективність на місцевому рівні. Адже зараз вони можуть одночасно використовувати свій імідж та «рекламуватися» за рахунок великої ГО. Перехід на новий формат обіцяє правові витрати, втрату грантової історії та, можливо, навіть іміджу.
Також цікаво, що нинішня редакція статті 13 закону не визнає відокремлені підрозділи юр. о., крім певних винятків. Законопроєкт ці винятки не зачіпає, але з’являється юридична неузгодженість з Цивільним кодексом, який чітко говорить, що філії та представництва не є юридичними особами. Тому виключення статті 13 може призвести до правового вакууму щодо статусу місцевих осередків ГО, що мають юридичну особу.
Отже, уніфікація звучить красиво, але вимагає додаткових правових уточнень. Інакше можна потрапити у ситуацію, коли відокремлені підрозділи ГО зависнуть між філіями, представництвами й власною правовою невизначеністю.
