Чи можливе банкрутство фізособи з кредитом на дозвіл вивозу дитини, коли борг виник на фоні розлучення, війни і вимушеного виїзду з окупації? Так — і це підтверджує історія Зайцевої Світлани Володимирівни з Чернігівщини: списано 463 043,71 ₴ через судову процедуру неплатоспроможності. Кейс охоплює складний клубок обставин: розлучення, юридичне питання вивозу сина за кордон, окупація рідного села, евакуація до Праги — і знайомий, який підвів з обіцянками повернути кредити.
Світлана живе у селі за 20 км від Чернігова. Після розлучення вона зіткнулася з юридичною проблемою: колишній чоловік не давав дозволу на вивіз сина за кордон. Потрібна була консультація юриста — допоміг знайти спеціаліста давній друг Олександр, з яким клієнтка працювала по сусідству і часто виручала один одного в різних справах.
Через певний час Олександр звернувся з проханням: йому терміново потрібні кошти для закупівлі товарів на ринок, а сам він кредит оформити не може, бо вже виплачує попередній. Він пообіцяв повернути першу позику за три місяці, другу — максимум за пів року. Світлана довго вагалась, але не змогла відмовити — за роки дружби вони багато разів допомагали одне одному. 7 лютого 2024 року клієнтка оформила перший кредит в Ідея банку, передала всю суму Олександру. Згодом — другий кредит у банку «Сенс» з аналогічною схемою. Жодної гривні з цих сум Світлана не використала для себе.
Не минуло й місяця — почалося повномасштабне вторгнення. Чернігівщина опинилася під ударом, село Світлани — в окупації. Російські військові використовували будинки селян як прикриття для техніки, проводили обшуки, забрали засоби зв’язку, зруйнували трансформатор і газопостачання. Виїхати не було як. Першу платіжну дату по кредиту клієнтка зустріла відрізаною від цивілізації.
Завдяки волонтерам родина евакуювалась через Чернігів і Київ до Львова, далі автобусом — до польського кордону. Пройшли його пішки і опинились у Польщі, згодом — у Празі. Через міський уряд знайшли квартирку за низькою ціною, оформили соціальні виплати. Світлана не могла піти на роботу — двоє дітей у чужій країні без знання мови потребували постійної уваги. Прожили там півтора року, після чого довелось шукати нове житло. У липні 2024 року родина повернулась додому — і одразу почались дзвінки банків з шокуючими сумами нарахованих відсотків. Олександр на той час теж виїхав за кордон і кредит не сплачував. Аліменти на старшого сина приходять нерегулярно, стабільної роботи в селі нема, добиратись до міста ввечері майже неможливо.
Клієнтка звернулась до ЮК «Звільнимо» влітку 2024 року. Юристи проаналізували структуру заборгованості: два банківські кредити з нарахованою пенею і відсотками за період окупації та евакуації, попередні споживчі зобов’язання. Загальна сума значно перевищувала поріг для процедури банкрутства фізособи, всі кредитори були легальними фінансовими установами. Документально Світлана підтвердила обставини: статус матері-одиначки, перебування на тимчасово окупованій території, евакуацію за кордон, відсутність стабільної роботи після повернення.
Справу вели відповідно до Кодексу України з процедур банкрутства (Книга 4) — процедура неплатоспроможності фізичної особи. Заяву про відкриття провадження подали до господарського суду у серпні 2024 року. З моменту відкриття справи всі стягнення припинились автоматично, банки перестали телефонувати, нарахування пені зупинено.
Особливість кейсу — кредити були оформлені на клієнтку, але фактично використовувалися третьою особою. Юристи зосередились на головному: підтвердити неспроможність Світлани виплачувати ці зобов’язання, незалежно від того, хто і навіщо отримав кошти. Усі засідання вів адвокат на підставі договору про надання правничої допомоги.
У травні 2025 року суд постановив списати клієнтці повну заборгованість — 463 043,71 ₴ перед усіма кредиторами. Справа в активній стадії тривала кілька місяців з моменту подачі заяви.
Дзвінки банків припинились ще на стадії відкриття провадження. Світлана отримала можливість зосередитись на дітях, пошуку стабільної роботи і поверненні до нормального побуту в звільненому селі. Перевірити рішення можна в Єдиному реєстрі судових рішень: https://reyestr.court.gov.ua/Review/127159617.
Так. Юридично боржником є той, хто оформив кредитний договір — банк не цікавить, кому фактично пішли кошти. Якщо позичальник опинився у стані неспроможності виплачувати зобов’язання, він має право на процедуру банкрутства фізособи незалежно від того, хто реально користувався грошима. Ці обставини можна додатково навести в суді як пояснення, але юридично достатньо самого факту: договір на клієнта, виплати неможливі, борг списується через процедуру.
Так. Статус ВПО, перебування на тимчасово окупованій території, вимушений виїзд за кордон і повернення додому — це обставини, які суд враховує як вагомі чинники, що пояснюють неспроможність виплачувати кредити. Жодних обмежень на процедуру банкрутства фізособи через сам факт переміщення немає. Документальне підтвердження статусу ВПО, евакуації, перебування за кордоном — це додаткові аргументи в матеріалах справи.
Так. З моменту відкриття провадження у справі про банкрутство будь-які стягнення припиняються автоматично — це норма Кодексу України з процедур банкрутства. На практиці клієнти ЮК «Звільнимо» помічають поступове зменшення тиску вже в перші дні після офіційної реєстрації справи в Єдиному державному реєстрі.
