Історія 620

Моя кредитна історія – Кравченка Сергія Михайловича,  почалася у вересні 2006 року. В той час я товаришував з хлопцем, який активно займався операціями з земельними ділянками у Києво-Святошинському районі. То був час, коли земля росла в ціні дуже швидко. Цей хлопець по-дружньому запропонував мені викупити у нього три ділянки, розташовані у Білогородській селищній раді. Ціна була вигідною, і становила суму вдвічі менше ринкової ціни цих ділянок. Кошти йому були потрібні для подальших більш вигідних операцій з землею. У зв’язку з тим, що я не мав коштів на придбання ділянок, я звернувся з пропозицією до свого однокласника, який був успішним бізнесменом. Разом з моїм однокласником ми прийшли до висновку, що пропозиція вигідна і варто купити ці земельні ділянки. План був наступний: викупити ділянки, змінити їх цільове призначення з поточного ‘Для ведення особистого сільського господарства’ на призначення ‘Під комерційну забудову’ і продати їх за більш вигідною ціною. Щоб не витрачати кошти одразу, товариш запропонував узяти кредит у банку під заставу землі. Земля у Київській області на той час була дуже ліквідним активом. Мій партнер-однокласник поставив умову, що кредит має бути оформлений на мене і запевнив, що проблем з цим не буде. Ми давно товаришували і я на той момент дуже вирів у щирість наших відносин. Хлопець, який запропонував купити земельні ділянки, повністю мені довіряв, а тому оформив землю на мене ще до моменту отримання коштів. Він ризикував більш ніж  $450000 USD. Його довіра дозволила мені  прийти в банк і на праві власності надати земельні ділянки в заставу від мого імені. Банк оцінив вартість землі у два з половиною рази більше, ніж сума кредиту, а тому проблем з його отриманням не було. Я повністю розрахувався з товаришем, віддавши йому усю суму кредиту.  Протягом майже двох років ми сумлінно сплачували відсотки за кредитом і намагалися змінити цільове призначення землі. Сплачені відсотки склали більше половини суми кредиту. 

Однак у 2008 році сталася криза і вартість землі обавалилась. Застава вже не те що у два з половиною рази перевищувала суму кредиту, вона навіть не становила 50% його вартості. Я був у розпачі. При обговоренні ситуації що склалась зі своїм партнером-однокласником він запропонував ‘Просто плюнути на той кредит і не паритися’. Тоді я зрозумів, що залишився сам на сам у відносинах з банком і зі своїми проблемами. Я чітко усвідомлював, що не банк прийшов до мене з пропозицією узяти кредит, а я звернувся до нього з таким проханням, тому просто кинути усе і не обслуговувати кредит не захотів. Наскільки мені дозволяли кошти, я ще деякий час сам сплачував відсотки, але довго це тривати не могло. Зауважу, що банк повів себе достойно у цій ситуації. Він не вчиняв жодних агресивних дій по відношенню до мене. Навпаки, розуміючи мою проблему і усвідомлюючи, що сплачена сума відсотків склала майже половину вартості кредиту, а іншу частину кредиту компенсує реалізована земля, він погодився підписати мирову угоду. Я мав сплатити 20 000 USD і переписати на банк земельні ділянки. Це б повністю покрило усі витрати банку за кредитом. У мене не було 20 000 USD. Я був геть виснажений обслуговуванням кредиту. Однак я дуже хотів врятувати свою репутацію. Мені на допомогу прийшов батько. Він у себе в банку Ажіо домовився про кредит на потрібну суму. Усе заради того, аби я зняв з себе цей тягар. Ми вже мали підписувати мирову угоду з банком ‘Траст Капітал’, та раптом юристи банку з’ясували, що земельна ділянка з цільовим призначенням ‘Для ведення особистого сільського господарства’ не може бути взята на баланс банку, так як для банку це нецільовий актив. 

Варіантів більше не залишалось і ми пішли до суду. В суді я визнав себе винним у несплаті кредиту і не заперечував, аби банк забрав заставу для її подальшої реалізації. Після цього усе пішло шкереберть. Почалися виконавчі провадження, і з тих пір у мене таке враження що я живу на цьому світі авансом, адже я не можу нічого оформити на себе, не можу відкрити рахунок у банку без загрози його арешту, не можу повноцінно працевлаштуватися через відкриті виконавчі провадження, і взагалі, не можу планувати своє подальше життя. Я не жаліюсь. Багато в чому я  сам винен у ситуації що склалась. Але все ж хочеться зняти з себе цей тягар і вільно і відкрито жити далі.

Зараз я вже банкрут та звільнився від боргів. Я дуже дякую компанії “Звільнимо”. Вони мені дуже допомогли, я нарешті розпочну життя з нової сторінки.