Історія 664

Моя кредитна історія – Сочневої Світлани Борисівни, почалась з травня 2013 року. Це був Приватбанк з послугою «Оплата частинами» та Альфа Банк «Побутові кредити». Умови даних послуг завжди виконувала вчасно. Також, якщо я користувалась кредитними коштами, то гасила тіло та відсотки в установлені строки.

З 2018 року почали погіршуватися справи у моєму підприємництві та рости ціни на комунальні послуги та продукти харчування. В надії вирівняти своє становище, почала використовувати кредитні кошти на своїх картках. Спочатку повертати кредитні кошти мені вдавалось своєчасно. Але з часом це робити ставало все складніше. Проте з початку 2019 року моє підприємництво поступово занепадало, мій невеличкий бізнес доходів уже не приносив. І в грудні 2019 року я вимушена була закрити свій ФОП. У цей же час повністю осліпла моя 80-річна мама. На її лікування та підтримку витрачались усі наші кошти.До того ж в 2019 році частково провалився дах нашого будинку. Незважаючи на те, що наш будинок барачного типу знаходиться у державній власності, ремонт даху повністю ліг на мої плечі. Настання пандемії призвело до того, що на нервовому грунті у мене практично за три місяці висипались майже всі верхні зуби. Це теж потягло за собою значні витрати. Стан мого здоров’я значно погіршився. Оскільки незряча мама потребувала постійного догляду, працювати я не мала можливості. Ми жили на її пенсію та на кошти, що я виручала, продаючи особисті речі. Але я продовжувала сплачувати хоча б відсотки.

З моменту початку повномасштабного вторгнення не стало можливості сплачувати заборгованість та відсотки по ній. Усвідомлення того, в яку залежність я потрапила: заборгованість перед банками, початок війни, сліпа мама на руках у мене стався спочатку гіпертонічний криз, який призвів до мікроінсульту та часткового паралічу правої частини тіла. У мене не було коштів навіть звернутись за лікарською допомогою. Лікувалась чим могла. 

Приблизно з весни 2022 року почали надходити дзвінки та повідомлення з банків з вимогою сплатити повністю заборгованість та відсотки. Поступово тон людей, що дзвонили змінився з прохання та тиск. Оскільки в цей час я не могла повноцінно говорити внаслідок хвороби, то мої близькі у розгубленості відповідали, що мене немає вдома. Дзвонили не лише з банків, але й з колекторської фірми, якій вірогідно якийсь із банків продав мій борг. 

Зараз я вже банкрут та звільнилась від боргів. Я дуже дякую компанії “Звільнимо”. Вони мені дуже допомогли, я нарешті розпочну життя з нової сторінки.