Історія 670

Моя кредитна історія – Рисенко Юлії Володимирівни  (особи з інвалідністю 3ї групи, відповідно до Посвідчення особи з інвалідністю, серія АВ №131101, виданого  Управлінням Пенсійного Фонду України в Краснокутському районі Харківської області від 16.05.2013)  (додається), розпочалася із того, що після купівлі квартири для життя, у мене, як звичайного працівника не було достатньо коштів для задоволення всіх потреб родини, а ще треба було повертати борг людям, який я взяла для купівлі квартири.

Коштів було мізерно, комунальні платежі зростали, мама мені допомагати не могла, оскільки великого доходу не має. Фізичні особи наполегливо вимагали повернення коштів, тому я оформила перші кредити, повертала по можливості гроші людям. 

Після початку повномаштабного вторгнення, ціни на все виросли й оплачувати кредити стало складно, тому я звернулася додатково до послуг мікрофінансових організацій. Пробувала перекредитовуватися, але не вийшло. Наразі роботи дуже мало й виплачувати будь-які платежі я не в змозі.

Заборгованість постійно зростає, а враховуючи ситуацію в країні, я наразі повністю не можу оплачувати кредити, а відсотки зростають кожен день. 

Також я маю проблеми із здоров’ям, часто хворію й вимушена лікуватися, тому багато грошей затрачую на ліки. 

З 25.05.2023 я перестала виплачувати кредити, так як я попала в лікарню і довго лікувалася (мед.довідка додається). Після лікарні я місяць перебувала в комі, а в цей час кредитори почали дзвонити на телефон, але відповідала донька. Вони на неї кричали, доказували про борг і таке було постійно декілька разів на день. Кредитори кожен раз лише погрожують, на будь-які перемовини не йдуть.

Так і розпочалась моя боргова яма, з якої не маю сил вибратись, через необережність з оформленням одного кредиту для сплати іншого і, так до 2024 року, чим все сильніше та сильніше загнала себе у безвихідь. 

Зараз я вже банкрут та звільнилась від боргів. Я дуже дякую компанії “Звільнимо”. Вони мені дуже допомогли, я нарешті розпочну життя з нової сторінки.