Історія 690

Моя кредитна історія – Риженко Катерини Валеріївни,  почалася дуже давно. Перші кредити почала брати, коли діти закінчували школу (в мене двоє синів з різницею в два роки). Один закінчував 11 клас, другий.. Гроші потрібні були на випуски та вступ. Якраз в цьому році почали проводити газ в селі. Створилися вуличні кооперативи і потрібно було здавати гроші на труби, технічні роботи, газове обладнання. Перший кредит був десь приблизно на початку 2000 років, нас тоді перевели отримувати зарплату на картку Приватбанк і разом видали кредитну картку. А у макрофінансових організаціях взяла перший раз в 2016 році, коли мама захворіла на онко.

Найтяжчим був кредит в банку Михайлівський. В 2016 році цей банк визнали банкрутом. Кредит перепродали якомусь Фагору (я хотіла його сплатити, але в касі Приватбанк відмовили). Потім від них розпочався терор, погрози. Дзвонили цілу ніч і дзвонили таким людям, що я їх просто знала, але в телефонному списку в мене їх не було. Потім Фагор перепродав ще якимось компаніям. Останній був Діджі. 

Восени я взяла кредит в Бізпозика, там вони розбили на частини 12 платежів по 6000 грн. два рази на місяць. Але в мене і в чоловіка були ще банківські кредити. Чоловік працював неофіційно і роботодавець почав затримувати зарплату, а потім і зовсім сказав, що роботи немає сидіть вдома. До того ж чоловік захворів, потрібні були кошти і на лікування, і на погашення кредитів і на комунальні послуги. Їх не вистачало. Так і почалося перекредитування, поки я не опинилася в борговій ямі.

Після взяття першого кредиту почалися проблеми з батьками. Брат мій помер, я залишилася одна. Батько осліп і переніс інсульт. Мама захворіла на онко. Перенесла операцію, променеву терапію. Але це не врятувало. Витрати на два похорони великі. Потім у грудні 2016 року народжується перший внук. В січні попадає в лікарню із запаленням легенів. Також потрібна була допомога. І знову кредити. Звичайно проблеми не закінчувалися, вони є в усіх. Після смерті батьків ми зробили невеличкий ремонт: вибили скважину, провели воду в хату і зробили ванну кімнату. І знову гроші. Ще працював чоловік, брали кредити, але ще якось зводили кінці з кінцями. 

В 2023 році, як я вже писала почалися проблеми в чоловіка на роботі. А в селі та ще в такому віці 59 років, роботу не дуже і знайдеш. Однієї моєї зарплати не вистачало на все: і комунальні послуги, і кредити в банку, і витрати на продукти, аптеку, лікарню. Отак і знов влізла в позички. Я вже вийшла на пенсію, але ще працюю та ці гроші не допоможуть закрити всі борги. Допомогти нікому. В дітей свої сім’ї, свої вже діти, свої проблеми. Допомоги чекати нізвідки. Чоловік вже також на пенсії, не працює, хворіє. Постійно потрібно ліки. Остаточно я перестала виплачувати кредити в кінці серпня 2024 року, так як зрозуміла, що з перекредитаціями я влізаю в ще більші борги.

Так і розпочалась моя боргова яма, з якої не маю сил вибратись, через необережність з оформленням одного кредиту для сплати іншого і, так до 2024 року, чим все сильніше та сильніше загнала себе у безвихідь. 

Зараз я вже банкрут та звільнилась від боргів. Я дуже дякую компанії “Звільнимо”. Вони мені дуже допомогли, я нарешті розпочну життя з нової сторінки.