Історія 715

Моя кредитна історія – Ільічової Любові Михайлівни (пенсіонерки за віком, відповідно до Пенсійного посвідчення серії ААЄ № 803181, виданого Пенсійним фондом України від 07.06.2012 року) (додається) почалася з 2010 року, коли родина мого племінника отруїлися. В результаті чого дружина племінника померла, а донька потребувала складного лікування у НДСЛ «Охмадит» (м. Київ). Для її лікування я позичала гроші у знайомих, але, на жаль, онука померла. Транспортування тіла додому, та поховання теж потребували великих коштів.  Я була вимушенна оформити кредит у мікрофінансових організаціях.

У лютому 2015 року моя сестра померла. Дохід мій був невеликий, тому, щоб поїхати на поховання, мені знову були потрібно позичати кошти. Для сплати всіх наявних у мене кредитів, я оформлила ще кредит. Як тільки я розраховувалася з одним, необхідно було платити по іншому кредиту, тому оформлювала кредити далі, домовлялася про перекредитацію. Але наразі, отримуючи лише мінімальну пенсію змоги оплачувати всі кредити немає. Оскільки я хворію ще на гіпертонію. Враховуючи ситуацію в країні, я наразі повністю не можу оплачувати кредити, а відсотки зростають кожен день. 

На цей час у мене залишилася єдина можливість розірвати це коло, а саме, звернутися до суду із заявою про мою несплатоспроможність.

Так і розпочалась моя боргова яма, з якої не маю сил вибратись, через необережність з оформленням одного кредиту для сплати іншого і, так до 2024 року, чим все сильніше та сильніше загнала себе у безвихідь. 

Зараз я вже банкрут та звільнилась від боргів. Я дуже дякую компанії “Звільнимо”. Вони мені дуже допомогли, я нарешті розпочну життя з нової сторінки.