Волонтерство в Україні — це не просто прояв громадянської активності. Це стихія, яка спроможна зрушити гори (або хоча б зібрати тисячі на дрони за кілька годин). З початком великих криз, як війна чи пандемія, волонтери стають справжніми героями, які без плащів і суперсил роблять речі, що іноді здаються неможливими.
Волонтери на передовій
Якщо раніше волонтерство було для багатьох хобі, то в останні роки в Україні це стало новою реальністю. Під час війни з Росією, коли державні структури не завжди могли оперативно забезпечити військових необхідними ресурсами, громадські організації (ГО) взяли на себе частину цих обов’язків. Але що найцікавіше — робили це швидко, креативно та з неймовірною віддачею.
Повернись живим
Один із найуспішніших прикладів — фонд «Повернись живим», який став символом допомоги армії. Почавши з простих зборів коштів на бронежилети, цей фонд зумів перетворитися на стратегічного партнера для багатьох підрозділів ЗСУ. На хвилі популярності волонтерських ініціатив вони збирали мільйони гривень за лічені години. Потрібен дрон? Легко. Тепловізори? Нема проблем. Волонтери показали, що в умовах війни швидкість реакції — це не просто перевага, а критично важливий фактор.
United24
Фандрейзингова платформа United24, запущена 5 травня 2022 року за ініціативою президента України Володимира Зеленського, зуміла залучити майже $500 млн завдяки пожертвам від благодійних організацій, міжнародних партнерів і звичайних громадян. Усі кошти акумулюються на рахунках Національного банку України та розподіляються профільними міністерствами за трьома головними напрямами:
- оборона і розмінування;
- гуманітарна та медична допомога;
- відновлення інфраструктури.
«Зробити пожертву на підтримку України можна буквально в один клік з будь-якої точки світу», – свідчить опис на офіційному сайті. Простота механізму переказу коштів розширює географію донорів: пожертвування надходять навіть із таких країн, як Уругвай і Саудівська Аравія.
Одним із поточних проєктів платформи є ініціатива «Безпечне небо», амбасадором якої став професор Єльського університету Тімоті Снайдер. Вчений збирає кошти на систему оповіщення Повітряних сил ЗСУ, що допоможе захистити українські міста від російських атак.
Зграя
Одна з найбільших волонтерських ініціатив в Україні, що зародилася у 2014-2015 роках, коли група активістів почала допомагати військовим у зоні АТО. Відтоді «Зграя» виросла до масштабів справжньої волонтерської армії, що об’єднала понад три тисячі людей найрізноманітніших професій і вікових груп.
Після повномасштабного вторгнення волонтери продовжують підтримувати армію, лікарні та цивільне населення. Вони постачають бійців технікою, амуніцією, тактичною медициною, бронезахистом і зв’язком, а також усім необхідним для виживання на передовій: одягом, провізією і засобами гігієни. На кінець серпня організація передала на фронт 60 автомобілів, включно з машинами швидкої допомоги, мікроавтобусами й пікапами.
Крім цього, «Зграя» проводить курси з надання домедичної допомоги та піклується навіть про братів наших менших: годує тварин, які постраждали від війни, і допомагає їхній евакуації.
Волонтерський успіх: що робить його можливим
Не всі розуміють, як волонтери зуміли досягти таких масштабів успіху, але є кілька ключових факторів, які сприяють цьому:
- Мобільність. ГО можуть діяти швидше, ніж державні структури. Їм не потрібні дозволи чи затвердження від десятка інстанцій.
- Гнучкість. Волонтери адаптуються до потреб, які змінюються мало не щодня. Військовим потрібні шкарпетки? Волонтери їх знайдуть. Потрібні дрони? Зберуть гроші на них.
- Креативність. Волонтерські ініціативи часто виходять за межі стандартних рішень. Наприклад, перетворення звичайних шкільних автобусів на броньовані для евакуації цивільних.
- Мережевість. Волонтерські організації працюють через особисті контакти, соціальні мережі та локальні спільноти, що дозволяє їм охопити значно більше людей, ніж це може зробити держава.
- Прозорість. Відкрита звітність і пряма комунікація з донаторами створюють високий рівень довіри, що мотивує людей жертвувати знову й знову.
Волонтерський рух в Україні став не просто частиною громадянського суспільства, а його серцем і душею. Небайдужі люди довели, що навіть у найтемніші часи є ті, хто готовий допомогти іншим, не чекаючи нічого взамін.
