Історія 577

Моя кредитна історія – Красовської Ксенії Григорівни (внутрішньо-переміщеної особи, відповідно до Довідки про взяття на облік внутрішньо-переміщеної особи
№ 6324007593 від 22.09.2016) (додається), почалася давно, з 2017 року. Перший кредит взяла, коли їхала до своїх батьків, які проживають разом із моїми братами та сестрою в Луганській області, яка непідконтрольна Україні з 2014 року, останній раз ми бачили як раз у 2014 році, приїхати із порожніми ручками я не могла й взяли невелику позику для подарунків родині. Коли я приїхала знову до Харкова, я одразу погасила борг. 

Всі кредити після 24 лютого 2022 року було тяжким. Спочатку все було гаразд. Так сталося, що у нашій сім’ї до кредитів батько, який завжди був для мене беззаперечним авторитетом, ставився нормально, це не було чимось поганим або ганебним. Тому я також не бачила нічого поганого у тому, що інколи беру позики для вирішення своїх питань, оскільки заробітної плати вистачало на покриття необхідних витрат. Наприклад, у магазині взуття гарні знижки на зимове взуття, а до зарплати ще тиждень, коли знижки закінчаться. Тому йшли, брали позику, купували взуття, а потім поступово закривали позику. Таким чином ми зробили ремонт у кухні (замінили вікна, утеплили підлогу, зробили стелю), купили холодильник, пральну машину (це були розстрочки від магазинів), бойлер на заміну тому, що згорів, та навіть одружилися наприкінці 2020р. Ми з чоловіком поступово закривали позики, оформлюючи пролонгації,  але у 2021 році ми з чоловіком одночасно захворіли на ковід, а чоловікові ще й кіт роздер руку так, що терміново потрібна була операція та уколи проти сказу. По-перше, всі гроші, які ми планували направити на закриття позик, пішли на наше лікування, по-друге, нам ще прийшлося брати позику на лікування. І у цей час ми вперше стикнулися з тим, що у нас немає грошей на сплату позик. Я оформила на себе кредит у ПУМБ і ми закрили всі позики. Було тяжко, грошей вистачало лише на покриття найнеобхіднішого та платежі по кредиту, розстрочці (за пральну машину) та мінімальні платежі по кредитним карткам. Ще у листопаді 2021р. ПУМБ запропонував мені оформити кредит без відвідування відділення. І наприкінці січня 2022р. ПУМБ запропонував мені об’єднати два кредити в один та зменшити суму платежу, але банк не погодив мені суму, якої було б достатньо для закриття одразу двох кредитів – 89 858 грн. з 96 498 грн. необхідних. Вирішила весь кредит покласти на депозит, щоб хоч якась копійчина пішла зверху. Все одно закрити одразу два кредити можливості не було, а кредит з більшим платежем необхідно було сплачувати 25.02.2022р. Тому я порахувала, що до 25 лютого гроші побудуть на депозиті.

Але сталося 24 лютого 2022 року Насправді, у нашому селищі нічого не було чутно і ми не знали, що сталося. Тому, коли від керівниці надійшло повідомлення про те, що ми сьогодні всі дома залишаємося, я нічого поганого не очікувала, в мене не було паніки. Я спокійно сплатила більший кредит. Навіть коли ми з чоловіком пішли до магазину, ми не розуміли паніки, яка була навкруги, ми не вірили, що почалась повномасштабна війна і що це надовго, але наступний день показав, що все гірше, ніж очікувалось. Не було розуміння, чого очікувати, як бути, що буде далі, повна загубленість. Гроші, які залишились від кредиту, були витрачені купівлю продуктів на перший період, оскільки ми залишились з чоловіком без грошей: я на новій роботі ще не отримувала заробітну плату, чоловік залишився без роботи. Потрошку ми справлялися з цими зобов’язаннями, але з кожним місяцем ставало все складніше і складніше, а тут ще й відключення світла та блекаути, що унеможливлювали мою роботу (я працюю віддалено з дому), тому було прийняте складне рішення взяти позику для купівлі елементів для того, щоб чоловік сам зміг зібрати акумулятор по типу EcoFlow, щоб я мала змогу повноцінно працювати та не захворіла через швидке охолодження будинку, бо не працював циркуляційний насос. Також у цей час ми вже розуміли, що влітку нам потрібно буде лагодити паркан, який вже ось-ось мав завалитися. Поспілкувавшись з людьми, які займаються будівельними матеріалами, дійшли висновку, що краще закупити зараз, хоч і в борг, тому що навесні та влітку буде дефіцит та ціни будуть значно вищими, ніж взимку. І ми почали купувати будівельні матеріали для паркану – шифер та метал (метал шукали уживаний по знайомим та металобазам). Але всі наші сподівання щодо новорічних премій, які нам обіцяли керівництво, не  дивлячись на ситуацію в країні, були марними, більше того, чоловік отримав навіть менше основної заробітної плати, на яку ми розраховували. Зрозумівши, що ми далі не зможемо платити, я йду до Ідея банку і оформлюю кредит на 49 900грн у лютому 2023р., щоб повністю закрити всі позики. У цей час у чоловіка почалися проблеми на роботі – менше замовлень, менша заробітна плата і врешті решт – скорочення. Чоловік приймався за будь-яку роботу, аби була можливість платили платежі по кредитам. Він повністю ігнорував своє здоров’я у цей час, що призвело до того, що у травні ми вимушені були взяти ще позики на стоматолога, бо у чоловіка почалися серйозні проблеми із зубами – декілька зубів потрібно було лікувати. У липні  Ідея банк звернувся до мене з пропозицією взяти кредит на більш лояльних умовах під закриття попереднього, також я мала можливість взяти ще 30тис.грн.зверху для своїх потреб. 

Це було шалене психічне та емоційне навантаження – кожну копійчину зважувати та думати, купити на неї хліб чи погасити борг, постійно бути у пошуках вирішення питання, неможливість задовольнити базові потреби (одяг, відпочинок, засоби догляду та ін.).  До того ж у мене було фізичне виснаження через велику завантаженість на роботі, я постійно переробляла (під словами постійно я маю на увазі переробку мінімум 3 години в день по 4-5 разів на тиждень) та останній раз у відпустці  була у 2021році, тобто 2 роки тому, стрес від бойових дій також нікуди не зник. І це все негативно вплинуло на мою здатність ефективно та зважено приймати рішення, в тому числі фінансові – на початку листопада я почала брати позики одна за одною, купуючи за ці гроші необхідні речі, які ми не могли собі дозволити весь цей час – одяг та засоби догляду, більш якісна їжа. Схаменулася я лише у січні 2024р., але вже було пізно. Я зрозуміла, що з моїм емоційним станом потрібно щось робити і звернулася по професійної допомоги, але питання із позиками потрібно було вирішувати вже тут і зараз. Саме з цього моменту і почалося усвідомлення мною усієї жахливості ситуації, яка сталася. Ми з чоловіком продали все, що можна було продати – мікрохвильову піч, зварювальний апарат, бензинову косу та ін., що не було життєво необхідним, але цього було мало, відсотки нараховувались шаленими темпами. Почитавши відгуки про те, як діють компанії, якщо їм не платити вчасно, я брала одну позику для закриття іншою, постійні пролонгації, погодження на гірші умови, аби вони не телефонували до рідних. Таким чином пройшов весь мій 2024 рік. Останній раз я добровільно сплатила кредит 31.11.2024.

Спочатку  я намагалась звертатись до банків, пояснювала їм ситуацію, просила дати мені кредит, щоб закрити позики, але всі банки відмовили, посилаючись на моє велике фінансове навантаження. Всі мої вмовляння, що саме для зменшення навантаження я і хочу взяти кредит, не мали жодної дії. Коли я зрозуміла, що так жити більше неможливо, я намагалася писати листи до мікрофінансових організацій, пояснюючи, що більше не можу платити і просила про відтермінування платежу або реструктуризацію боргу. Всі мені відповідали, що такі послуги не є обов’язком кредитора і взагалі, під час воєнного стану вони не надають послаблень. Лише компанія ФінТаргет ніби погодилася реструктурувати мій борг, але коли я спитала про гарантійний лист або додаткову угоду до договору, в якій буде прописано нову умови оплати боргу, мені ніхто не відповів. Найперша хуліганська дія – постійні телефонні дзвінки. Мій телефон перетворився на камінь або цеглину.  У час з 9 до 20 я не можу зовсім користуватися телефоном – постійно йдуть дзвінки, надсилають повідомлення, в яких можуть пропонувати лояльні вимоги до закриття або погрожувати судом, декілька компаній навіть надіслали мені посилання на «рішення суду», яке вже прийняте по моїй справі. 

Зараз це повний розпач, відчай, нерозуміння що робити, апатія та депресія (я справді мала намір записатися до психіатра аби виключити чи підтвердити наявність депресії). Все літо я пролежала у ліжку. Моїх сил ледве вистачало на роботу, але звільнитися чи піти у відпустку я не могла – це означало втрату грошей, яких і так немає. Я ненавиділа ці стіни, в яких сиділа майже три роки, але і вийти з двору в мене також не було сил. Почала сторонитися всіх друзів та знайомих. Я постійно була у поганому настрої, мене нічого не цікавило, навіть рослини, які я з такою любов’ю вирощувала останні декілька років, не приносили мені радості та до осені не дожили. Все, що я так старанно та сумлінно вирощувала, занепало.  Одного разу я побачила інформацію про те, що існує така процедура як банкрутство, яка допомагає зменшити навантаження до прийнятного рівня, щоб можна було сплачувати свої борги, але не бути на межі виживання, щоб була можливість хоч трішки відкладати гроші, щоб будь-яка несподіванка не призводила до взяття позик чи кредиту. Я довго думала і вагалася, але зрозуміла, що для мене це – єдиний вихід почати жити, а не існувати.

На зараз я переїхала до іншого міста, так як у місті, куди я раніше приїхала як ВПО із окупованої Луганської області, з кожним днем стає небезпечніше. Постійні тривоги та КАБи дуже лякають. Також для пошуку більш оплачуваної роботи я й переїхала до м.Одеси.

Так і розпочалась моя боргова яма, з якої не маю сил вибратись, через необережність з оформленням одного кредиту для сплати іншого і, так до 2025 року, чим все сильніше та сильніше загнала себе у безвихідь. 

Зараз я вже банкрут та звільнилась від боргів. Я дуже дякую компанії “Звільнимо”. Вони мені дуже допомогли, я нарешті розпочну життя з нової сторінки.