Історія 578

Моя кредитна історія – Чуніцької Ніни Михайлівни,  почалася з того, що мені прийшло смс з банку, що я можу взяти кредит на побутові потреби. Ми на той час знімали квартиру, я працювала офіційно, чоловік також. Ми вирішили, що повинні допомогти чоловіковій мамі з операцією (міжхрепцева грижа у поясничному відділу), також потрібно було помогти медичне обстеження моїй мамі (повне обстеження серця та обстеження пуповину грижу). Ми тоді сподівалися, що все вчасно виплатимо. Ми все виплачували. 

Я дізналася що вагітна другою дитиною. Все було добре, поки за місяць до родів не почався дуже сильний токсикоз. Мене чоловік завіз у лікарню, там ставили крапельниці, щоб не народила передчасно. Після цього в мене дуже сильно понизився гемоглобін, тож лікар прийняла рішення що потрібно ставити крапельниці, так як місця в лікарні не було довелося щодня їздити на крапельниці. Коли вже настав час народжувати, то виявилось, що в мене до цього почався сильний варикоз. 20 серпня поїхала народжувати донечку. До того часу поки мені перед родами прописали дорогі крапельниці, на які мене потрібно було возити. Ми тоді вирішили взяти гроші з кредитної карти. Коли я вже народила, мені прийшли дородові кошти (на які я розраховувала, щоб вчасно сплатити кредит), ми погасили борг на кредитній картці. Так як в нас залишався один кредит, ми його виплачували вчасно.

На той час ми вже проживали в моєї мами, оскільки вона мала перебувати під постійним наглядом. Мамі на той час приписали багато ліків, так як вона пенсіонерка, ми допомагали їй купувати їх. Мамі приписали ліки щоб підтримувати її серце. 

 Коли розпочалася війна, ми були не готові до такого. Ми в паніці вирішили зняти кошти з кредитної карти, так як на той час сину було 8 років, а доньці 7 місяців. Потрібно було з запасом памперси, суміші, продукти харчування для нас. Також знайти і купити постійні і життєво важливі ліки. Банк тоді автоматично дав нам кредитні канікули. Тоді в чоловіка почали затримки з зарплатнею, мені платили 860 грн. на дітей. Батько сина зовсім не допомагає (за старшою дитиною я рахуюсь як мати одиначка, так батько дитини відмовився від нього ще до народження). 

Вже в серпні 2022 року працівник банку подзвонив, що нам потрібно заплатити по кредиту, ми почали виплачувати із запізненням. Платила поступово, як мала змогу. Вже в травні 2023 року мені запропонували вийти на роботу на неповний робочий час, я погодилась, бо в нашій сім’ї з’явилися труднощі, стало складно вносити оплати. В червні 2023 чоловік придбав автомобіль для вирішення сімейних проблем, а саме він їздить на роботу, відвозить дитину на навчання та у лікарні за потреби. Це були кошти особисто чоловіка, відкладені за декілька років, подарованих на свята знайомими й родичами. 

З серпня 2023 року син сильно захворів на скарлатину, ми всі сиділи на карантині, потім захворіла донька, почалося все з початку: уколи, таблетки, вітаміни.

Сума по кредиту зростає, проблеми одні за одними навалюються. Стало дуже тяжко морально і фізично! Ще й в листопаді 2023 року  впала моя бабуся, мама поїхала доглядати за нею. Мені прийшлося взяти відпустку за свій рахунок і сидіти дома з донькою. Так як 8 грудня 2023 року, моя бабуся померла, потрібно були гроші знову на похорон. На превеликий жаль (6 січня 2024 року) попала в лікарню з інсультом бабуся чоловіка, ми шукали гроші на лікування. А вже 16 січня 2024 року, померла бабуся чоловіка. Ми не раз оформляли реструктуризацію, але банк збільшував місячний платіж кожного разу. Пояснювала неодноразово про важкість фінансового становища. Почуваюсь дуже погано, перебуваю в депресії. Пригнічений стан. До того ж, почали хворіти, постійне нервове  хвилювання, погіршило психічне та фізичне здоров’я. 

Наразі я була вимушена переїхати до іншого міста, оскільки я хоч й маю частку житла, але наразі я вагітна, та місця для проживання ще одної особи не достатньо. Також через непорозуміння із родичами ми з чоловіком взяли дітей й переїхали до м.Одеси.

Так і розпочалась моя боргова яма, з якої не маю сил вибратись, через необережність з оформленням одного кредиту для сплати іншого і, так до 2025 року, чим все сильніше та сильніше загнала себе у безвихідь. 

Зараз я вже банкрут та звільнилась від боргів. Я дуже дякую компанії “Звільнимо”. Вони мені дуже допомогли, я нарешті розпочну життя з нової сторінки.