Історія 608

Моя кредитна історія – Тимошенко Ксенії Сергіївни (члена багатодітної родини, відповідно до Посвідчення серії БС №098839, виданого Департаментом соціальної політики Черкаської міської ради від 13.02.2017) (додається), почалася давно. Я розлучилися з чоловіком  27 січня 2025 року (розподілу  майна не було, але все майно було куплено за кошти мого колишнього чоловіка, хоч і на мене записано, ми домовитися усно, що все порівну), але перестала жити з ним ще за довго до розлучення, а саме 3 жовтня 2023 року (були різні погляди на життя на виховання дітей, а також постійно виганяв мене із дому, постійні сварки між нами і діти все це чули). Ще до розлучення ми пішли жити до помешкання, яке належить моїй неповнолітній дитині, всі 3є дітей були зі мною. Про допомогу з колишнім я не домовлялась і про аліменти також, він і досі не дає спокійного життя (ходить слідкує за мною, постійно намагається дзвонити, але я його заблокувала). Наймолодша наша дитина з інвалідністю.  Діагноз  був поставлений  ще у 2022 році, а саме F80.1;F84.8;F06.8. Нам рекомендували заняття  в центрі «Сенс»-в нашому місті, але це не державний, а приватний комплекс, тому коштують заняття дуже дорого, держава на жаль допомогу стосовно розвитку та реабілітації не надає, доводиться все необхідне шукати самій (АВ терапія, РСД терапія і моторика-кожного треба по 10 заняття на місяць). Здебільшого постійно треба займатися розвитком дитини самотужки, що дуже виснажує. Звичайно, щоб рятувати дитину, ми як найшвидше розпочали зайняття, результати були, але згодом ми стали все менше відвідувати занять, а  потім і взагалі перестали їх відвідувати, бо це дуже  сильно  дорого (1 заняття -500грн.,/40хв). Стан здоров’я дитини почав погіршуватися з її віком, вона майже не спала ночами, почали проявлятися епілептичні судоми, дуже важко допомогти дитині, тому що вона не балакає та важко зрозуміти характер та ступінь болі, дивитись на муки дитя нестерпно, – це рве материнське серце на шматки що разу, та рани не гояться. Я була розгублена і не знала що мені робити. Коштів  банально не вистачало на їжу, тому що все йшло  на лікування дитини і її реабілітацію + рекомендували  безглютенову дієту. Тому, коли я  почула про мікрофінансові організації, боялася кредиторів, але так як були вже прострочені платежі в банках (Приват та Моно), іншого виходу вже не мала. Батько старшого сина  помер, а батько інших двох дітей ніяк не допомагає. 

Певний час виходило сплачувати все вчасно, але потім почали дуже зростати  прострочені платежі  і почали зростати проценти і пеня. Я намагалася кредиторам пояснити ситуацію, що я не відмовлялась платити, але б хоча б зробити  якусь  реструктуризацію, але нажаль, мене слухати не хотіли, тільки  погрожували. Колектори постійно почали до мене  дзвонити і погрожувати, що будуть  звертатися  до  ближнього  мого оточення.  

Життя стало неможливим, постійно  дзвонять, погрожуючи  мені моїм рідним і знайомим, а також  попереджають про замах  на моє життя, і зізналися в причетності до  смерті  мого першого  чоловіка. 

Так і розпочалась моя боргова яма, з якої не маю сил вибратись, через необережність з оформленням одного кредиту для сплати іншого і, так до 2025 року, чим все сильніше та сильніше загнала себе у безвихідь. 

Зараз я вже банкрут та звільнилась від боргів. Я дуже дякую компанії “Звільнимо”. Вони мені дуже допомогли, я нарешті розпочну життя з нової сторінки.