Історія 612

Моя кредитна історія – Бойка Сергія Михайловича,  почалася з одного весняного дня 2018 року, мені прийшла повістка на проходження ВЛК у військкомат. Я зранку почувався дуже погано,прийшовши до установи, повідомив комісара про свій стан і запропонував перенести ВЛК, але отримав відмову, мотивуючи тим, що лікарі вже замовлені. Я пішов проходити медкомісію, де невдовзі втратив свідомість і опинився в реанімації. Моє життя було під загрозою,для мого лікування та одужання потрібні були великі кошти, які мої рідні запозичили спочатку у фізичних осіб,після тривалого лікування мене виписали 22.05.2018 на реабілітацію. Прийшовши до тями, я зрозумів, що маю борги перед знайомими, які не можу віддати, бо потрібні були ще кошти на лікування. Навесні 2018 потрапив у реанімацію з діагнозом «мішечний мікроінсульт». У зв’язку з цим мені довелося довго проходити реабілітацію, на яку в загальному витратив приблизно 120 тис. грн. Як відомо, лікування та реабілітація наразі — справа недешева, це потребувало значні кошти на реабілітацію та лікування. А ще в 2018 році було заплановано ремонт даху (дуже стара покрівля вже була і протікала місцями) та утеплення фасаду (бо дуже сирість була велика в будинку) — витрати становили 200 тис. грн. у загальному. Мені довелося взяти перший кредит у ПУМБ та Альфа-Банк. Крім того, оскільки коштів було мізерно, комунальні платежі за квартиру зростали,а борги разом з ними. Мені не було чим їх закривати.

У вересні 2019 році старша дочка Богдана вступила на навчання до Київського фахового коледжу прикладних наук за спеціальністю «Дизайн трикотажу та взуття», де потрібно було платити за навчання та проживання в гуртожитку. На навчання вона вступила на держбюджет, а ось за гуртожиток доводилося платити — в загальному 10 тис. грн.. за рік. Також були витрати на проїзд та харчування — загалом це становило приблизно 190 тис. грн.. на рік. Я ще не встиг розрахуватися з попередніми боргами, як знову заліз у нові кредити. Банківські установи продали мої кредити колекторам, які наполегливо намагалися їх повернути, тому я не бачив іншого виходу, як звернутись до фінансових установ онлайн та отримати перший займ, аби закрити хоч якісь борги. Я був упевнений, що зможу подолати цей тягар. Досить тривалий час по кредитам сплачував все вчасно. Жодних проблем не передбачалося. 

Найважчим кредитом став кредит у Кредобанку, де приблизно у 2017 році, було взято кредит на суму 85 тис. грн. На утеплення фасаду будинку. Після цього мені довелося перекредитуватися вже в інших банках — таких як ПУМБ, Ідея Банк, Альфа-Банк. До перекредитування призвів Кліринговий дім, де кредит став боргом і для моєї дружини. Я мусив брати нові кредити, щоб погасити її борг і так знову опинився в борговій ямі.

З моменту взяття першого кредиту багато чого змінилось в моєму житті, але саме з початком повномасштабного вторгнення в Україну, настали найнестерпніші часи. Кредити були важким тягарем, бо щоразу коли я розраховував сплатити з наступної зарплати і зможу закрити борги, відсотки були з кожним разом все більше і більше, я звертався до іншого макрофінансової організації, де знову взяв 2000 грн.,і так по колу. Отримавши зарплату, зрозумів, що мої розрахунки були, м’яко кажучи, невірними. Друзі та знайомі вже допомогли, чим могли, до батьків звертатись не хотів, та і не має в них грошей щоб перепозичити. Вирішив шляхом економії та важкої праці виходити зі скрутного становища, вирішив  звільнитися з офіційної роботи восени 2020 року, виїхав до Польщі, щоб підзаробити на погашення кредитів. Але заплановані 6 місяців не вдалося відпрацювати — почалися новорічні свята,потім — коронавірус. Мені повідомили, що роботи наразі немає. Повернувшись в Україну перед Новим роком 2020, я спробував погасити борги в банках, де мав кредити,але повністю зробити цього не зміг. Знову довелося перекредитуватись в іншому банку. Час минав, однак попри жорстку економію та понаднормову працю, грошей на виплату кредитів не вистачало, а відсотки зростали. У 2023 році, почали надходити виконавчі впровадження про примусове стягнення коштів, на які я виживав.

У серпні 2024 року дочка Ангеліна також вступила до ВСП Київський фаховий коледж мистецтва і дизайну КНУДТ на платну форму навчання. У мене та дружини постала дилема — як оплатити навчання та проживання в Києві, адже це недешево. Зокрема, потрібно платити за гуртожиток щороку приблизно 12 тис. грн. Ангеліна вчиться до цього часу, щойно перейшла на другий курс. Я не з’їхав від батьків, а саме переїхав до них. До того часу, приблизно від весілля, ми знімали житло. Робив ремонт у будинку, бо батьки заповідали мені цей будинок як спадщину. Надалі потрібно їм допомагати, бо вони вже літні і не можуть багато речей самостійно робити: мама — інвалід 2 групи, батько — на милицях, пересуватися важко. До того ж, вони — діти війни. Дружина працює, зараз підприємець, має власне ательє. Виручає, наскільки може, але останнім часом і сама залізла в боргову яму. Працює майже по 20 годин на день без вихідних, сил уже немає. Я, наскільки міг, підробляв поза основною роботою, але здоров’я вже не те — багато не заробиш. Батьки — пенсіонери, постійно потребують медичної допомоги.

Кредити я вже не зміг виплачувати з перших днів війни — з 22 лютого 2022 року, тому що я видихся, і здоров’я не дозволяло працювати фізично, щоб підзаробити ще щось. Для погашення боргів взагалі не було грошей. Намагався домовлятися з кредиторами про пом’якшення умов кредитування. На перший період були «кредитні канікули» в Альфа-Банку та ПУМБ, Кліринговий дім чекав. Коли я вже не зміг більше нічого виплачувати, звернувся до кредиторів,щоб допомогли у вирішенні моєї проблеми але кредиторів не цікавили мої життєві обставини, жодних пропозицій не надавали Я отримував погрози про суд, про жах, який мене очікує, але не знав, що робити, тоді ж колектори почали тиснути на батьків, друзів, на роботу, і навіть на знайомих, яких я ледве знаю.

Маю власний автомобіль «Москвич» 1985 року випуску в неробочому стані, а також земельну ділянку 0,095 га під забудову в районі Болота, с. Лісопіль, де немає ні дороги, ні світла, ні комунікацій — усе заросло лісом.

Так і розпочалась моя боргова яма, з якої не маю сил вибратись, через необережність з оформленням одного кредиту для сплати іншого і, так до 2025 року, чим все сильніше та сильніше загнав себе у безвихідь. 

Зараз я вже банкрут та звільнився від боргів. Я дуже дякую компанії “Звільнимо”. Вони мені дуже допомогли, я нарешті розпочну життя з нової сторінки.