Історія 613

Моя кредитна історія, Солтановський Артема Сергійовича,  бере свій початок у 2015 році, коли я потрапив до лікарні з тяжким діагнозом — трофічна виразка. Лікарі відвели мені лише три місяці на лікування, в іншому разі загрожувала ампутація ноги до коліна. Мені довелося пролежати в лікарні майже місяць, а подальша тривала реабілітація фактично позбавила мене можливості працювати.

Стан здоров’я залишався складним: нога постійно набрякала, біль ставав нестерпним, фізичні навантаження були протипоказані. Лікування вимагало значних коштів — лише один укол коштував близько 400 грн., а їх потрібно було робити по два рази на день (загалом близько 20–25 ін’єкцій). Через високу вартість лікування та відсутність стабільної роботи я почав користуватися кредитами, аби забезпечити мінімальні потреби: лікування, оплату комунальних послуг та елементарні побутові витрати.

Варто зазначити, що до 2015 року я також користувався кредитами, однак завжди вчасно та в повному обсязі виконував свої зобов’язання перед кредиторами.

Найтяжчими для мене стали кредити в А-БАНК, МоноБанк, ПУМБ та численні мікрофінансові позики. Саме кредит в А-БАНК став причиною подальших перекредитувань.

З моменту початку повномасштабного вторгнення в Україну моє становище ще більше ускладнилося. Лише з 1 травня 2023 року мені вдалося влаштуватися на роботу, проте отриманих доходів явно недостатньо для погашення боргів. Розраховувати на допомогу з боку родини я не маю можливості: мати померла ще у 2015 році, а з батьком не підтримую жодних стосунків.

Додатковим ударом стало те, що в листопаді 2024 року біля нашого будинку відбувся ракетний обстріл, вибуховою хвилею було вибито балконні вікна. Державної допомоги мені так і не надали, тому відновлювати пошкодження довелося власним коштом.

Остаточно сплачувати кредити я перестав приблизно в листопаді 2024 року. Неодноразово пояснював кредиторам своє скрутне становище, однак вони не враховували моїх життєвих обставин та продовжували вимагати вчасної сплати відсотків.

Ситуацію погіршують дії колекторських компаній, які постійно надсилають мені повідомлення, телефонують моїм друзям і знайомим, хоча я ніколи не передавав їхні контакти кредиторам. Це завдало мені ще більшого морального тиску.

Усе це призвело до мого тяжкого психологічного стану: я постійно відчуваю безпорадність, перебуваю у пригніченому настрої, страждаю на безсоння та маю важкі думки про те, де знайти кошти, аби якомога швидше розрахуватися з боргами.

Зараз я вже банкрут та звільнився від боргів. Я дуже дякую компанії “Звільнимо”. Вони мені дуже допомогли, я нарешті розпочну життя з нової сторінки.