Історія 627

Моя кредитна історія – Сорохманюк Вікторії Петрівни,  почалася давно. У грудні місяці 2017 року на нашій сім’ї раптово від інфаркту помирає бабуся по маминій лінії і на наші сімейні плечі падає дідусь лежачий з 1 групою інвалідності і тітка (мами сестра) з 2 групою інвалідності, яка ходити може, але по складу розуму як дитина п’ятирічного віку . В стані шоку ми терміново на сімейній нараді вирішуємо хто ж залишиться вдома і буде доглядати за дідусем та тіткою. Так як батьки  були працюючими, а сестра школярка, я на той час була у декретній відпустці, то ми вирішили що у день буду доглядати я, а на ніч хтось буде приходити з роботи і мені допомагати. В результаті у своїх 18 років на моїх руках 2 інваліди і маленький синочок півторарічного віку. Багато коштів витрачалось на ліки дідуся, так як у нього був цілодобовий графік прийому ліків та їжі, по факту кожні 2 години, у іншому випадку піднімався дуже високий тиск, який міг привести до повторного інсульту. Тітка не могла зрозуміти, де поділась бабуся, і на фоні стресу та незрозумілих їй пригнічених емоцій випадково впала і зламала праву руку. В результаті всіх потрібно годувати з ложечки, а дитина ще маленька і їй просто ще більше потрібно уваги. Всі ці моменти добряче вдарили по фінансовому стану сім’ї , і щоб зменшити навантаження, я завела господарство із худоби у мене були корова, кролі, кури, теля і порося. Ніби все стало на плаву, було дуже важко, але ми справлялись. Вільних коштів не було, все, що заробляли, йшло на життя .

  23 липня 2018 року у нас стався нещасний випадок , синочок обпікся окропом, у той день  швидка доставила нас до Івано-франківської обласної лікарні у опікове відділення , всі мінімальні заощадження які були у нашої сім’ї на той час витратились за декілька днів, а в дома ще дідусь і тітка яких потрібно утримувати. У лікарні на фоні стресу, переживань та страху за життя і здоров’я своєї дитини у мене на обличчі появились рани, які почали роз’їдати мені його,  тому лікувались ми з дитиною уже разом. Щоб покривати усі витрати на лікування, я позичила коштів у родичів та друзів. Поки я була у лікарні з дідусем і тіткою залишився тато, а мама залишалась працюючою. Це ще сильніше вдарило по нашому бюджету. Виписавшись додому, у нас почався курс реабілітації і завдяки професіоналізму лікарів та нашій завзятості у дитинки на обличчі не залишилось і сліду, а на плечі тільки маленький рубчик. І це найбільше щастя яке могло бути  для мене. Потрохи маленькими кроками я віддавала борги із тих коштів  які заробляла будучи в декреті з продажу продуктів своєї господарської діяльності (сир, молоко, сметана) і думаючи, що ще трішки і вже буду  вільна від боргів  і все налагоджується. Знову удар у дідуся стається 4 інсульт його спаралізувало повністю. Сказати про свій моральний стан – це не сказати нічого , прикро що нічим не можу зарадити, окрім того що і так вже роблю. Через два тижні дідусь помер.  Ті, кому я була в боргу, вже вимагали повного повернення боргу, а так як з чоловіком  на той період  часу я була на стадії розлучення, то  ні аліментів, ні жодної допомоги від нього не було. На батьків також я не розраховувала. Ось тоді я і взяла свій перший кредит у компанії Манівео  в травні місяці 2019 року у розмірі 4 000 грн. Наступного місяця я взяла ще кредити й таким чином я віддала борги, але зрозуміла, що залізла в іншу фінансову кабалу. 

У серпні місяці 2019 року у мене закінчилась декретна відпустка, дитина пішла до садочку, а я зразу вийшла на роботу, щоб вирівняти своє фінансове становище і не гаяти часу. Тітку мама забрала до себе і відповідно перестала працювати на роботі. Господарство ще так і залишалось зі мною, та попри роботу мої обов’язки були не змінними. Перший рік  моя заробітна плата була 4 000 грн., що в будь якому випадку мені не вистачало покривати  кредити.  Я почала перекредитовуватись, один кредит закривала іншим. Дуже боялась вийти на протермінування, так як це була моя репутація. Таким чином я загнала себе у страшну боргову яму, а вийти з неї уже не виходило, як я не старалась. Я перестала спати, їсти і взагалі нормально жити, перестала спілкуватись із людьми, стала дуже розсіяною і агресивною, що погано впливало на мою роботу. Я вставала з думкою, де заробити ще грошей і засинала із цією самою думкою. Я шукала різні можливості і заробітку і реструктуризації , але усі банки в один голос давали відмови, а всі роботи в інтернеті були просто або шахрайством або обманом. 

Дійшло до того що сума стала непосильним вантажем і в кінцевому результаті я все ж вийшла на прострочки у січні 2021 року. Всіх моїх грошей не вистачало покрити навіть частину богів. З цього моменту почалось справжнє пекло, колектори мені телефонували цілодобово, на всі мої спроби домовитись про розтермінування платежів були відхилені. Працюючи в банку, це був жах, кожен, хто мене знав, приходив то із скандалом, то розпитував, чому їм телефонують і чи насправді я взяла на тих кредит. Те що зі мною відбувалося в той момент –  це неможливо передати, страшенний сором та  відчуття повного краху.  В кінцевому результаті про борги дізнались і мої батьки, їм також телефонували та погрожували. Я залишилась сама із осудом всіх оточуючих і купою боргів. Півроку терору від колекторів, і мені у червні 2021 року наклали арешт на всі мої рахунки та заблокували заробітну плату на карті. І виходить так що я ходжу на роботу щодня, а засобів для існування немає, бо єдиний дохід який у мене є, заблокований на карті. Немає ні чим платити борги, ні за що жити. Пізніше я звільнилась з банку через те, що син пішов у перший клас, а мій графік в банку не співпадав з графіком навчання  дитини. Зараз я працюю частково, щоб покривати мінімальні витрати наші з дитиною на основні потреби. Отримую кошти готівкою. Також у власності у мене є земельна ділянка, на якій я веду своє сільське господарство, я там заготовлюю сіно для худоби на зиму, а літом випасаю її.

Так і розпочалась моя боргова яма, з якої не маю сил вибратись, через необережність з оформленням одного кредиту для сплати іншого і, так до 2025 року, чим все сильніше та сильніше загнала себе у безвихідь. 

Зараз я вже банкрут та звільнилась від боргів. Я дуже дякую компанії “Звільнимо”. Вони мені дуже допомогли, я нарешті розпочну життя з нової сторінки.