Історія 628

Моя кредитна історія – Назімової Ганни Сергіївни,  почалася давно. 19.05.2019 мій чоловік скоїв самогубство через повішення, це був як раз день народження нашої доньки, їй виповнювалось 10 років. Ця подія змінила моє життя, особливо мій емоційний стан, а згодом і фінансовий  – оскільки я була не в змозі приховувати своє депресійне становище. Згодом від мене пішли майже всі мої учні – на той час я завзято готувалася до того, щоб стати провідним фахівцем з викладання англійської та німецької мов онлайн, а на попереднє місце роботи, де я працювала майже 15 років повернутися було теж неможливо, оскільки керівництво кафедри вважало, що після народження дитини я втратила необхідну професійну кваліфікацію. До цього додалося втручання в моє з донькою життя  дітей від першого шлюбу мого померлого чоловіка – власне двох дорослих синів, з приводу того, що їх тато десять років прожив зі мною і фінансово підтримував мене, а також витрачав гроші на побутові потреби – як-то заміна вікон в будинку, де ми проживали, оновлення та приєднання до системи міської каналізації, тощо. З цього приводу вони намагалися вплинути на мене різними засобами, одним з яких було також так зване ввічливе попередження, про те що я незрозуміло чим займаюся в інтернеті, та й  вдома в мене немає необхідних умов для проживання неповнолітньої дитини – а саме окремої кімнати для дитини та ванної кімнати. 

Саме ці факти остаточно вплинули на моє рішення, що я повинна прямо зараз вирішити проблему з організацією ванної кімнати з теплим туалетом всередині будинку, бо інакше я буду мати справу з органами опіки дітей, на той час я зробила величезну помилку в своєму житті – я стала звертатися до мікрофінансових організацій. Безумовно, я одразу ж стала шукати хоч яку-небудь приватну практику, щоб встигати розраховуватись із мікрозаймами. Я брала нові кредити, щоб  забезпечити перекредитування старих, згодом до ломбардів були віддані всі золоті прикраси, що в мене були. На той час, мого батька вже не було в живих, а звертатися до мами, що вчителювала в музичній школі і мала б розраховувати на допомогу від мене, мені було дуже соромно… 

Під час пошуків  статей та  інформації про вихід я й дізналась про єдиний законний шлях – банкрутство фізичної особи. Безумовно, я відразу ж стала шукати шляхи як найшвидше пройти цю процедуру, бо, якраз настав такий момент – я навіть пам’ятаю, що це був саме кінець жовтня 2020 року – і я знов вичерпала всі свої можливості сплачувати за відсотками кредити, крім того, в банках мені вже постійно відмовляли в наданні довгострокових кредитів – з такою метою я зверталась, щоб отримавши один кредит, я змогла закрити  всі взяті раніше і вже поступово виплачувати один. Очікувано, я скрізь отримала відмови та «суворі» попередження, що я підписувала договори, я обіцяла і тому подібне.  Потім «суворі попередження»  змінили погрози, дзвінки моїм близьким родичам, друзям, колегам. До постійних проблем з неплатоспроможністю додались ще й накопичені комунальні борги, які ще більше обтяжують моє становище. На тепер я маю багато обмежень майже у всіх сферах мого життя – я не можу повноцінно розвивати себе як фахівець, хоча весь цей час я «лікую» себе звертаючись за допомогою до психологів, і як наслідок – покращити своє фінансове становище, я не можу задовольнити свої потреби з боку отримання необхідної кваліфікованої медичної допомоги. 

Лише дивом мені вдалося запобігти страшним наслідкам після корони наприкінці жовтня 2021 року, коли життя моєї доньки було на межі і вона була госпіталізована в гнійно-септичне відділення обласної лікарні  де її і врятували а потім ще пів року тривало відновлення стану здоров’я яке, безумовно потребувало багатьох зусиль – зокрема фінансових. Інколи доводилося обирати – або харчування, або необхідні медичні обстеження. Незважаючи на зусилля не потрапити знову в таку халепу із короною, нажаль  три тижні серпня цього року теж пішли на боротьбу  з цією хворобою  із додатковим обтяженням з боку  банків – було заблоковано абсолютно всі мої банківські рахунки (пенсійний рахунок моєї неповнолітньої доньки включно).

Так і розпочалась моя боргова яма, з якої не маю сил вибратись, через необережність з оформленням одного кредиту для сплати іншого і, так до 2025 року, чим все сильніше та сильніше загнала себе у безвихідь. 

Зараз я вже банкрут та звільнилась від боргів. Я дуже дякую компанії “Звільнимо”. Вони мені дуже допомогли, я нарешті розпочну життя з нової сторінки.