Історія 648

Моя кредитна історія – Пономаренко Оксани Миколаївни,  почалася з того, що моєму молодшому сину  (на той час він був неповнолітнім) для навчання потрібно було взяти в розстрочку ноутбук, це було в жовтні 2023 року, УкрСиббанк, 28 тис. Погасився  за 6 місяців, платила вчасно і в мене заборгованості не було. Відкривав розстрочку мені син у моєму телефоні, бо я сама з цим би не впоралася, згодом в АБанку на покупку телефону –  17 тис. (погашено за 6 місяців). Якось він відкрив ще карту кредитну яку перевів на свій телефон і мені нічого про це не говорив. І так продовжував брати гроші, якісь кредити клав, якісь знову брав і так набрався, що до мене почали дзвонити різні номери і говорити, що у мене є кредити.

Я навіть зверталася до поліції та писала заяви про те шо я особисто ніяких кредитів не брала, але дзвінки продовжуються і до цих пір. 

З початку повномасштабного вторгнення у мене розпочалося лікування (перша хімія в лютому місяці) яке тривало майже рік, в мене онко, тому я взагалі не уявляла, що то за погрози і чого від мене хочуть ті люди, бо сама я кредити не брала, навіть коли мені потрібні були кошти, то я не брала кредити, а допомагали мені чим могли на початку рідні та близькі родичі, тому що я й не працювала на той час. Всього було вісім хіміотерапій, я дуже важко їх перенесла, тому ті роки для мене як страшний сон, який ніяк не закінчувався. Син зізнався приблизно в кінці 2024 року, що є відкриті кредити й він вже не встигав всі їх погашати, на питання чого одразу не розповів, зізнався, що злякався. Так й на зараз виходить, що вже на мені не один кредит. Син то зізнався, але допомагати мені закривати кредити він не в змозі, тому що уже й на себе набрався, щоб встигати вчасно гасити ті кредити, які на мене повідкривав. На сьогоднішній день син живе з батьком, тому працює разом з ним. Я розлучена з його батьком ще з 2011 року. Маю 2 групу інвалідності, про свою хворобу я дізналася у кінці 2021 року, з лютого 2022 року, у мене розпочалося лікування ,перша хіміотерапія була 01.02.2022 року,  На теперішній час працюю, але заробітної плати вистачає лише на продукти, комунальні та ліки. Розраховувати також не має на кого, завжди звикла розраховувати тільки на себе. 

Так і розпочалась моя боргова яма, з якої не маю сил вибратись, через необережність з оформленням одного кредиту для сплати іншого і, так до 2025 року, чим все сильніше та сильніше загнала себе у безвихідь. 

Зараз я вже банкрут та звільнилась від боргів. Я дуже дякую компанії “Звільнимо”. Вони мені дуже допомогли, я нарешті розпочну життя з нової сторінки.