Історія 702

Моя кредитна історія – Шевченка Михайла Валентиновича (особи з інвалідністю (перша Б), відповідно до Довідки до акта огляду МСЕК, серія АВ №0451385, від 22.04.2016, термін дії: довічно) (додається), почалася ще дуже давно. Я мав кредити на автомобілі, житло, і всі вони оплачені, тобто кредитну історію мав досить об’ємну і позитивну, використовував кредити за призначенням і сплачував всі відсотки.

Історія погіршення мого фінансового стану почалася після перенесеного мною тяжкого геморагічного інсульту восени 2013 року, внаслідок якого я ледь вижив та став інвалідом 1 групи з обмеженими фізичними можливостями по життєво. Передувала цьому інсульту важка втрата – смерть матері через онкохворобу, а через невеликий проміжок часу після моєї хвороби пішов з життя і батько. До того ж я військовий офіцер за освітою і фахом (військовий інженер зв’язку, капітан), і миритися з власним станом, у якому я опинився, мені нестерпно й досі. Для того, щоб навчитися вставати, пересуватися, говорити, відновлювати фізичні можливості тощо, мені довелося проходити багато етапів реабілітації, лікування, переїздів, обстежень. Без реабілітації я б не зміг рухатись, а після зміг ходити (хоч і не повністю, бо ліва нога обмежено відновлена). Ліву руку відновити так і не вдалося – я нею не володію зовсім. Не можу писати та погано читаю і розмовляю. Страждаю через постійні болі та судоми. Мушу постійно приймати спеціальні ліки. (медичні довідки додається)

Між тим, після реабілітації я продовжував працювати, консультуючи моїх багаторічних партнерів та допомагаючи їм своїми знаннями в сфері, якій я присвятив більшу частину життя (кондиціювання, вентиляція, будівництво). Щоб «встати на ноги», мені прийшлося продати фактично все що я мав. Я звертався до банківських установ за споживчими кредитами, і вони мені їх надавали, бо не мали приводу для відмови. До COVID-19 я оплачував всі платежі та відсотки, маючи певні напрацювання та зв’язки з минулого та намагаючись відновити нормальне життя. Після у мене зникли всі джерела існування, крім мізерної пенсії. На лікування не вистачало коштів. Важко з ускладненнями переніс вакцинацію. Тягар зростаючих відсотків кредитів мене буквально душив, працівники банків тиснули і виводили з рівноваги. Моя хвороба одним з наслідків має нестабільні психічні стани, і це доведений всіма лікарями факт, який є і в моїй історії хвороби. Нажаль, я маю «пробіли» у пам’яті, порушення логічного мислення, мовлення, неконтрольований настрій. До цього ж морально винищують фізичні страждання, судоми і болі. Як це не важко казати, але через це я втратив підтримку і спілкування майже всіх близьких і рідних осіб. Далі війна. Як розвивалися події з цього моменту, всім відомо. Постійні переживання, страх, підвали, безпорадність, бідність. Я намагався домовитись про реструктуризацію, відтермінування, списання відсотків, просив увійти в моє положення, надавав конкретну аргументацію про лікування і т.п. Жодної реакції не отримав. Натомість мене «діймали» постійними дзвінками, смс-повідомленнями, відвертими погрозами, хамством, дзвінками. 

Я попросив допомоги у знайомих і мені допомогли скласти листи до банків, які я додаю до справи, але я також отримав негативні відповіді (також додаються).

Також я ще маю борг з 2006 року, коли я з моїм тодішнім другом Олегом Трофімовим вирішили разом побудувати житло під продаж. Я купив земельну ділянку, продав квартиру і інвестував кошти в будівництво. Олег узяв кошти на будівництво під заставу власної квартири, уклавши договір іпотеки з банком), а також ніби то взяв гроші у борг у власних знайомих під проценти, про що ми разом з ним підписали спільні розписки. Як виявилось пізніше, таким чином він шахрайськи повівся зі мною, бо це були його гроші, а не знайомих, а на мені він таким чином ще й заробляв відсотки. Коли 2008 року сталася економічна криза, котеджі тоді взагалі дуже сильно, в рази, впали в ціні, ми опинилися в «мінусі», не мали коштів добудувати будинок. Тоді Олег заявив, що не готовий нести витрати разом, а хоче все вкладене забрати. Мої аргументи про спільні вкладення і спільні ризики він просто не хотів чути, перебуваючи в істеричному стані через здешевлення і втрату запланованого прибутку. Як я зазначив, він подав до суду позовну заяву про витребування грошей за розписками від імені пані Щегловської та пані Банько. Я не мав аргументів проти, намагаючись лише довести, що відповідати грошима ми маємо спільно, разом. Рішення були ухвалені, і щодо мене відкриті виконавчі провадження. З мого доходу постійно стягували відсотки, надходили виклики до виконавців. На все майно відповідно  накладено арешт. Тоді ж мій «друг» від імені Щегловської подав до суду заяву про заборону мені виїжджати за кордон. То ж на тепер я, інвалід 1 групи, який потребує стороннього догляду, навіть не маю право виїхати на лікування, ніби злочинець в розшуку. Олег Трофімов пішов з життя більше року тому – я дізнався випадково з іншої справи по його іпотеці, а цей борг лишився досі за мною. Я намагався пропонувати пані Щегловській мирне врегулювання ще задовго до мого інсульту, готовий був все їй віддати, але їй було все одно. Так само як і пані Банько. Як залишок маю 2 виконавчі провадження по рішеннях за розписками, арешт майна.

Також мій борг давній борг з 2008 року, коли Олег Трофімов оформлював у банку іпотеку на свою квартиру та брав гроші для нашого спільного проекту, я підписав тристоронній договір поруки за нього.Тоді наші відносини були досить близькими, і я навіть не міг уявити, до яких наслідків призведе подальший розвиток подій. Якийсь час Олег сплачував іпотеку, і я навіть не знав про той момент, коли він перестав платити. Не знаю подробиць, як розвивалися його відносини з банком, оскільки мене ця новина спіткала зненацька через деякий час дзвінком з банку з вимогою платити за Трофімова за договором поруки. Це вже було, коли на мене наклали виконавче провадження по судах за розписки, і я вже був майже неплатоспроможний. Банк подав до суду на Трофімова та на мене у якості другого відповідача, посилаючись на договір поруки. Справа розглядалась не один рік, і була призупинена у зв’язку зі смертю Олега, до моменту вступу в права законного спадкоємця та визначення його відповідачем 1. У Трофімова є доросла донька, яка майже все життя живе за кордоном. Є родичі з боку сестри. Не знаю, хто приймав чи не приймав спадщину (зокрема, заставну квартиру), але законні спадкоємці заявили про себе, а потім відмовились, дізнавшись про боргові зобов’язання. Наскільки я знаю, наразі процес перебуває у призупиненому стані через визнання спадкоємства Трофімова, але в будь-який момент може мати продовження і мене ще будуть викликати відповідачем за поруку, яку я довірливо підписав і забув. 

Так і розпочалась моя боргова яма, з якої не маю сил вибратись, через необережність з оформленням одного кредиту для сплати іншого і, так до 2024 року, чим все сильніше та сильніше загнав себе у безвихідь. 

Зараз я вже банкрут та звільнився від боргів. Я дуже дякую компанії “Звільнимо”. Вони мені дуже допомогли, я нарешті розпочну життя з нової сторінки.