Банкрутство сільгосппідприємства — реальна справа СТОВ | Звільнимо

Банкрутство сільськогосподарського підприємства проходить за окремим сценарієм: майна на момент відкриття провадження часто залишається обмаль, а серед кредиторів — переважно державні фонди й фіскальні органи. Реальна історія СТОВ ім. Петровського у с. Рубань Немирівського району Вінницької області — це 2 роки 10 місяців ліквідаційної процедури, 5 кредиторів із сукупними вимогами 464 214,20 ₴, аукціон зерноскладу та офіційне завершення справи у Господарському суді Вінницької області.

Ситуація підприємства

СТОВ ім. Петровського (код ЄДРПОУ 03730992) — сільгосптовариство з обмеженою відповідальністю, зареєстроване за адресою с. Рубань, вул. Леніна, 1, Немирівський район, Вінницька область. До моменту відкриття провадження товариство фактично припинило господарську діяльність: техніка не була зареєстрована в інспекції держтехнагляду, нерухоме майно у БТІ не значилось, земельні ділянки в кадастрах сусідніх районів не рахувались, а рахунки в банку були з нульовими залишками.

Першим кредитором, який ініціював процедуру, стало Управління Пенсійного фонду України у Немирівському районі — заборгованість зі сплати соціальних внесків склала 46 318,86 ₴. У лютому 2012 року ПФУ подав до Господарського суду Вінницької області заяву про визнання СТОВ банкрутом.

До реєстру кредиторських вимог поступово увійшли інші державні установи й комунальні підприємства: Державна податкова інспекція у Немирівському районі — 107 386,88 ₴, Немирівський районний центр зайнятості — 827,75 ₴, ПАТ «Вінницяобленерго» в особі СО «Немирівські ЕМ» — 2 008,55 ₴ і Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві — 307 972,16 ₴. Загальна сума вимог склала 464 214,20 ₴ — переважно платежі до бюджету та соціальних фондів.

Юридична стратегія

Постановою Господарського суду Вінницької області від 07 березня 2012 року СТОВ ім. Петровського визнано банкрутом, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Белінську Н.О. Справу вели відповідно до Кодексу України з процедур банкрутства, який регулює процедури неплатоспроможності юридичних осіб.

Ключове завдання ліквідатора — провести інвентаризацію та виявити майно, з продажу якого можна частково задовольнити вимоги кредиторів. Запити надійшли до відділів Держкомзему сусідніх районів (Могилів-Подільський, Чернівецький, Хмільницький, Гайсинський, Літинський), інспекції «Держтехнагляд», КП «Тульчинське МБТІ», Рубанської сільської ради та ПАТ КБ «ПриватБанк». Жоден реєстр не підтвердив наявності транспорту, землі чи коштів.

08 листопада 2012 року в межах виїзної інвентаризації за участі ліквідатора та представників Рубанської сільради виявили єдині активи — зерносклад площею 845,40 кв.м і навіс на зерно площею 193,20 кв.м. Незалежна експертиза оцінила цей лот у 82 237 ₴.

Результат

06 березня 2013 року на аукціоні за методом зниження ціни лот реалізували за 43 450 ₴. Покупцем став Магденко Анатолій Миколайович. Кошти зарахували на ліквідаційний рахунок боржника й використали на покриття витрат процедури: послуги брокера — 8 223,70 ₴, товарної біржі — 1 644,74 ₴, незалежної оцінки — 2 500 ₴, нотаріуса — 280 ₴, банківські комісії — 317,06 ₴ та винагороду ліквідатора — 30 484,50 ₴.

Через відсутність іншого майна та коштів вимоги всіх п’яти кредиторів на загальну суму 464 214,20 ₴ залишились без задоволення. Ухвалою від 25 грудня 2014 року Господарський суд Вінницької області затвердив звіт ліквідатора, припинив провадження у справі та фактично завершив банкрутство сільськогосподарського підприємства. Загальна тривалість процедури — 2 роки 10 місяців.

Часто задавані питання

Скільки триває банкрутство сільськогосподарського підприємства?

Залежить від обсягу активів і кількості кредиторів. У типовій ситуації СТОВ із 3-5 кредиторами та мінімальним майном процедура завершується за 1-2 роки. Якщо потрібна повноцінна інвентаризація землі, техніки й виробничих будівель з подальшим продажем на аукціоні — справа може тривати 2-3 роки, як у наведеному кейсі (2 роки 10 місяців). Найдовшу частину часу займають запити до Держкомзему, БТІ та інспекції держтехнагляду по сусідніх районах і саме проведення аукціону за методом зниження ціни.

Чи може засновник або директор СТОВ нести особисту відповідальність після банкрутства?

За загальним правилом — ні. Учасник сільгосптовариства з обмеженою відповідальністю відповідає за зобов’язаннями підприємства лише в межах свого вкладу. Особиста відповідальність керівника чи засновника настає тільки якщо суд встановить факт умисного доведення компанії до банкрутства, виведення активів напередодні процедури або інші дії, що завдали шкоди кредиторам. У кейсі СТОВ ім. Петровського таких підстав не виявили — справу завершили без особистих стягнень з посадових осіб.

Що відбувається з майном і землею сільгосптовариства під час процедури?

Усе майно, виявлене ліквідатором — нерухомість, техніка, рахунки, дебіторська заборгованість, право оренди землі — формує ліквідаційну масу. Воно оцінюється незалежним експертом і реалізується на відкритому аукціоні за методом зниження ціни. Виручені кошти спрямовуються спершу на покриття витрат процедури (винагорода ліквідатора, послуги біржі, оцінки, нотаріуса), а далі на пропорційне задоволення вимог кредиторів. Якщо майна немає або його замало — непогашені вимоги списуються разом із припиненням провадження у справі.