Історія 552

Моя кредитна історія – Додчук Олександра Вікторовича, розпочалася з важких життєвих обставин, пов’язаних із серйозною травмою, що змінила хід усього мого життя. У 2017 році я потрапив у дорожньо-транспортну пригоду, унаслідок якої отримав закриту черепно-мозкову травму, ушкодження черевної порожнини, зокрема травмування кишечника.

Мені було проведено декілька складних оперативних втручань, зокрема щодо кишківника та наслідків ЧМТ. Після цього я тривалий час проходив лікування та реабілітацію, яка виявилася затяжною і надзвичайно дороговартісною. У той час я ще сподівався на повне одужання й можливість самостійно впоратися з фінансовими зобов’язаннями. Тому, щоб покрити медичні витрати, я змушений був звертатися по кредити.

Перший кредит я взяв 16 листопада 2020 року на суму 10 000 грн в АТ «Укрексімбанк», який повністю погасив 07 травня 2021 року. Проте найтяжчим стало обслуговування кредиту від 28 липня 2021 року на суму 33 000 грн, оскільки саме в цей час мій стан здоров’я значно погіршився.

З того моменту розпочалося замкнене коло запозичень: я був змушений брати нові кредити, аби покривати не лише попередні борги, а й постійні витрати на лікування. Стан здоров’я погіршувався: з’явилися часткова втрата пам’яті, запаморочення, шум у вухах, сильні головні болі, порушення сну, біль у спині, який обмежував рухливість і працездатність. Все це — наслідки черепно-мозкової травми, які я не зміг подолати навіть за тривале лікування у неврологів, як амбулаторно, так і стаціонарно.

Під час одного з планових обстежень 09 грудня 2019 року в лабораторії «Ескулап» у мене було діагностовано вірусний гепатит С, що також підтверджено направленням інфекціоніста. Це стало додатковим ударом — і моральним, і фінансовим. Лікування гепатиту тривале й дороге. А згодом, після тривалого прийому медикаментів, 18 лютого 2025 року мені діагностували ще один серйозний стан — неспецифічний виразковий коліт, що потребує нових курсів лікування й постійного медичного нагляду.

На сьогодні я маю направлення на стаціонарне лікування через ускладнення після травми голови, проблеми з кишківником і хребтом. Готую документи для оформлення інвалідності. Маю постійні неврологічні порушення, щонайменше кілька разів на рік проходжу лікування у стаціонарі. У побутовому плані залишаюся соціально вразливим: проживаю у знайомого, який надає мені мінімальну допомогу, а з рідні маю лише пенсіонерку-матір.

Остаточно сплачувати по кредитах я припинив 19 січня 2022 року, оскільки вже не мав жодних ресурсів. Усі кошти витрачалися на лікування. Через повномасштабне вторгнення Росії в Україну, яке розпочалося через місяць після цього, мій психоемоційний стан катастрофічно погіршився: зросли тривожність, втрата пам’яті, відчуття страху й безнадії. Я навіть забув про окремі боргові зобов’язання.

Я не отримав жодних реальних пропозицій від кредиторів про реструктуризацію або компроміс. З часом почали надходити дзвінки з погрозами, які ще більше поглибили депресивний стан, безсоння, страхи та думки про повну безвихідь. Усе це серйозно вплинуло на мій психічний стан і остаточно підірвало віру в можливість подолання боргової кризи.

Прошу врахувати всі обставини — як медичні, так і соціальні — при розгляді питання моєї заборгованості. Всі дії мною вчинялися з надією на покращення стану здоров’я, однак обставини, які склалися, виявилися сильнішими за мої наміри.

Так і розпочалась моя боргова яма, з якої не маю сил вибратись.

Зараз я вже банкрут та звільнився від боргів. Я дуже дякую компанії “Звільнимо”. Вони мені дуже допомогли, я нарешті розпочну життя з нової сторінки.