Історія 678

Моя кредитна історія – Ришко Світлани Іштванівни,  почалася ще у липні 2019 року в ПриватБанку — на ремонт коридору та кухні. Будинок не мій, а дуже далекої родички, яка проживає в Польщі. У нас була домовленість, що я не сплачую за проживання, але оплачую комунальні послуги та цей ремонт. Також вже на цей час мати мала проблеми із зором. У 2021 році вона різко почала втрачати зір. У листопаді 2012 року ми звернулися до лікарні, де виявили глаукому (невиліковна хвороба зору). Відразу зробили операцію, а в 2013 році — ще одну (вартість двох операцій — близько 5 000 гривень). У червні 2020 року мамі зробили першу операцію на катаракту (вартість — 7 000 грн + реабілітація, яка тривала 2 місяці).
Я забрала її у квітні 2022 року після початку повномасштабного вторгнення до себе, бо зір у неї погіршився, і вона не могла самостійно ходити. У березні 2022 року зір знову погіршився, і я забрала маму до себе в Луцьк. Вона вже не могла сама виходити на вулицю. Через початок повномасштабного вторгнення ми відклали обстеження до квітня 2023 року. У квітні 2023 року в мами була друга операція на катаракту — 17 000 гривень. У квітні 2023 року я повела її в клініку зору Анатолія Сови, де їй зробили 4-ту операцію на катаракту (вартість — 17 000 грн + реабілітація близько 3 місяців). За цей час їй декілька разів змінювали ліки (вона алергік, не всі ліки підходять, тому купували, пробували, підбирали, які краще). Для підтримання лікування потрібно тричі на день капати очні краплі (6 різних, вартість 3 000 грн на місяць). 

Однак поки що вистачало коштів, але кредити почала брати у червні 2024 року як раз у зв’язку з маминою хворобою (глаукома правого та лівого ока, катаракта лівого та правого ока, ішемічна хвороба серця, гіпертонія, підозра на рак матки, поліп гігантського розміру — стоїть на обліку в онкодиспансері). Навесні 2024 року була підозра на рак матки, ми проходили лікування в онкодиспансері, де вона стоїть на обліку. Інвалідність нам не пропонували, та й ми б її не оформлювали, бо мамі 82 роки — це для неї і фізично, і морально дуже важко, тим більше вона ні на що не впливає. У квітні 2024 року в мами почалися проблеми по гінекології, ми звернулися до її сімейного лікаря, і вона направила маму до гінеколога. Там, після огляду, її направили в онкодиспансер. Ми змогли записатися до лікаря лише 15 травня 2024 року. Їй був поставлений діагноз — поліп гігантського розміру та підозра на рак матки. У той же день її терміново прооперували: зробили розріз поліпа і чистку. Відразу після цього я забрала маму додому (місць на той час у лікарні не було), і ми вдома самостійно проводили різні процедури (припікання, спринцювання, таблетки), тобто робили все можливе лікування вдома. Це обійшлося нам у 4 000 гривень. Поліп не давав можливості зробити аналізи одразу, коли ми звернулися до лікаря. Після трьох тижнів реабілітації ми приїхали на огляд, і нас направили до інших лікарів в онкодиспансері. Потрібно було здати ще низку аналізів і пройти додаткові процедури у зв’язку з поставленим діагнозом — рак матки. Лише у вересні 2024 року нас направили на УЗД, яке ми змогли пройти в жовтні 2024 року.

На початку 2025 року знову почалися проблеми із зором через нервові потрясіння. Після звернення до лікарні сказали, що на лівому оці з’явився рубець — потрібно робити укол в око (раніше коштував 1 200 грн). Ми його ще не зробили через високий тиск. На лікування увесь цей час потрібні були кошти, тому я брала їх у мікрофінансових організаціях, сподіваючись, що впораюся. Крім того, гроші були потрібні, оскільки живу у родички, сплачую комунальні послуги (мамі постійно потрібно, щоб у темний період доби було ввімкнене світло, інакше від різкого вмикання вона зовсім перестає бачити). Вони й досі самі знімають кошти до надходження грошей на картку. Покращення стану здоров’я немає, зір падає, краще вже не буде, але підтримуємо той зір, який є, краплями. Операції робити в даний момент не можемо — лікарі відмовляються через високий артеріальний тиск.

Кредит у ПриватБанку я виплачувала вчасно до березня 2025 року. У квітні, травні та червні 2025 року ПриватБанк самостійно знімав кошти за кредит із моєї картки ще до того, як надходила заробітна плата. Я перекривала відсотки з однієї мікрофінансової організації іншими. Кредитори постійно почали дзвонити директорові на стаціонарний телефон, а також у бухгалтерію та провідному спеціалісту театру. Це державна установа, і вони весь час відволікали всіх від роботи. Я дуже переживаю через цю ситуацію, але найбільше боюся втратити роботу через дзвінки колекторів. Я дуже виснажена морально й емоційно. Останнім часом відчуваю постійну тривогу, безсилля та страх за майбутнє — і своє, і мами. Я майже не сплю нормально, часто прокидаюся серед ночі через думки про борги та здоров’я мами. Вона для мене — єдина близька людина, і я боюся втратити її. Через постійні дзвінки колекторів перебуваю у стані сильного стресу: телефон не замовкає, я здригаюся від кожного дзвінка, навіть коли телефон мовчить, мені здається, що знову хтось дзвонить. Мені соромно перед колегами через ситуацію, яка склалася, адже дзвінки надходять у театр, до директора, у бухгалтерію — я почуваюся приниженою. Від постійного стресу та фінансового тиску почалися проблеми зі здоров’ям — часті головні болі, безсоння, підвищується тиск.

Зараз я вже банкрут та звільнилась від боргів. Я дуже дякую компанії “Звільнимо”. Вони мені дуже допомогли, я нарешті розпочну життя з нової сторінки.