Історія 698

Моя кредитна історія – Левченко Оксани Валеріївни,  почалася давно. Мій чоловік і я постійно жили від зарплати до зарплати, бо в нього не було постійної роботи. Розраховували ми тільки на себе . Його батьки нам не допомогали, бо не схвалили рішення свого сина про вибір нареченої із бідної сім’ї. І це все не дивлячись на те, що ми проживали разом з ними в одному будинку, розділеному на дві сім’ї. Чоловік то працював, то стояв на біржі праці, то їздив за кордон в пошуках заробітку. 

У 2015 році я знайшла роботу, на якій і досі працюю, а мій чоловік вирішив поїхати за кордон на заробітки. В цей рік син вступив до ВУЗУ в м.Київі і переїхав жити туди, до гуртожитку. Я допомагала сину і виховувала доньку сама. Чоловіку дуже складно давалося заробляти гроші. По приїзду він віддавав борги, які накопичувалися за час його відсутності. 

Коли я дізналася, що у моїй мами, дуже великі борги по комунальним платежам (від 50000 грн.), то  намагалась допомагати мамі гасити борги. Через деякий час мамі прийшло сповіщення, що через борги можуть забрати квартиру. Тоді я прийняла рішення скористатися своєю кредитною картою у банку і погасити борги мами.

Чоловік допомогти мені не міг, бо був закордоном. Сплачувала по картці мінімальний платіж, але коли почався Короновірус стало взагалі важко. Мені зменшили заробітню плату в половину.  Померла моя бабуся і трати на її похорони також лягли на мене. Сума була велика і я оформила карту вже у другому банку. 

Донька поступила до ВУЗУ, але на платну форму. За навчання сплачувала то я, то чоловік. Фірма, в якій я працюю, часто змінювала банки для виплати зарплати і в кожному банку мені пропонували кредитні картки. Я погоджувалась. 

Коли почалася війна, в перший день я кинулась скуповувати продукти та необхідні речі для прожиття. Також багато медикаментів, бо я не знала, що буде і як. Гроші тоді я не рахувала і торопилася, поки працювали банки. Чоловік отримував мінімальну зарплату рік, а потім його забрали на фронт, й так стали рости мої борги. Потім я зробила велику помилку і почала брати кредити для погашення інших, щоб зменьшити мінімальні платежі , але потрапила в боргову яму. Чоловікові нічого не сказала, хотіла вирішити ці питання сама. 

Я навіть потрапила до шахраїв. Подала заявку на кредит онлайн і мені передзвонили. Сказали що погодженно суму 100 000 грн., але треба сплатити страховку. Я сплатила і мені сказали, що треба сплатити комісію за перевод грошей, і я знову сплатила. Таким чином витягли з мене 10 000 грн. Не зважаючи на те, що в  мене була стабільна робота та зарплата (не велика), я повністю заплуталась у платежах, почала звертатися до банків, в яких є кредити, щоб перекредитували і зменшили платіж, але мені відмовляли. 

Почала шукати додатковий  заробіток за допомоги своєї машини, але все одно було дуже тяжко. Розказала про все чоловіку і його батькам, але стало ще гірше. Вони дуже рознівались і ще більше стали мене зневажати. Я постійно знаходжусь в пригніченому та деприсивному стані. Постійно думаю, де взяти гроші, щоб платити по кредитах.

Так і розпочалась моя боргова яма, з якої не маю сил вибратись, через необережність з оформленням одного кредиту для сплати іншого і, так до 2024 року, чим все сильніше та сильніше загнала себе у безвихідь. 

Зараз я вже банкрут та звільнилась від боргів. Я дуже дякую компанії “Звільнимо”. Вони мені дуже допомогли, я нарешті розпочну життя з нової сторінки.