Історія 606

Моя кредитна історія – Коханюк Валентини Станіславівни,  почалася у травні 2024 року, коли я взяла кредит на навчання в онлайн-школі Videomatica Academy, прагнучи змінити професійну діяльність, працюючи майстром манікюру, заробляла лише 10–12 тис. грн, а через проблеми з серцем і хронічну клінічну депресію швидко виснажувалась. Депресія — це не лише про настрій, а про фізичний стан, спричинений порушенням хімічних і гормональних реакцій у мозку. В анамнезі — субарахноїдальний крововилив у мозок у 2002 році після ДТП. Попри хвороби та річну програму навчання, я погасила цей кредит, хоча саме тоді захворіла моя мама. 

На навчання та лікування мами я взяла 40 000 грн, не знаючи, що її стан затягнеться так надовго. Всі кредити були важкими, бо витрати величезні, а заробіток мізерний. Моєю головною метою було рятувати маму від страшного болю та хвороби. Саме ці обставини змусили мене перекредитовуватись.

З 22 квітня по 24 липня 2024 року ми проходили виснажливі обстеження та лікування у різних лікарнях Дубно, Рівного, Луцька. Лікарі довго не могли встановити діагноз. Майже за все доводилося платити самостійно: обстеження, аналізи, консультації, ліки, знеболювальні. Орієнтовні витрати на ліки — 20–30 тис. грн. 12 липня 2024 року мамі зробили операцію з видалення частини кишечника (30 000 грн), а 17 березня 2025 — закриття стоми (ще 30 000 грн). Постійний догляд за мамою, калоприймачі, перев’язки, засоби догляду обійшлись приблизно у 60 000 грн. Через необхідність постійного догляду я звільнилась з роботи в червні 2024 року, залишивши лише невеликі підробітки.

У червні 2025 року я остаточно перестала сплачувати по кредитах. Домовлятись із кредиторами марно — навіть у воєнний стан вони не йдуть назустріч, лише телефонують і вимагають обіцянок сплатити, інколи з погрозами.

Зараз я почуваюся виснаженою фізично та емоційно: постійні лікарні, догляд за мамою, борги та безгрошів’я забрали всі сили. У мене гіпертонія, часті головні болі й серцеві напади. Антидепресанти та ліки допомагають лише частково. Живу в стані хронічного стресу, депресії, апатії й безсилля, відчуваю провину, що не можу забезпечити мамі належного лікування. Вже більше року моє життя — це лікарні, аптеки та кредитори. 

Так і розпочалась моя боргова яма, з якої не маю сил вибратись, через необережність з оформленням одного кредиту для сплати іншого і, так до 2025 року, чим все сильніше та сильніше загнала себе у безвихідь. 

Таким чином, станом на сьогодні, згідно з даними УБКІ та особистими підрахунками, розмір моєї заборгованості складає приблизно 220 788,38 грн.

Зараз я вже банкрут та звільнилась від боргів. Я дуже дякую компанії “Звільнимо”. Вони мені дуже допомогли, я нарешті розпочну життя з нової сторінки.