Історія 680

Моя кредитна історія, Бугая Богдана Андрійовича, бере свій початок у 2016 році — з початку нового етапу мого життя після закінчення школи. Тоді я вступив до ліцею у місті Шептицький на державну форму навчання. Саме там я вперше почув від однолітків про мікрофінансові організації (далі – МФО). Багато ровесників брали кредити, дозволяли собі нові смартфони, ноутбуки, одяг. Як 15-річному хлопцю, мені теж хотілося не відставати. Я був упевнений, що це легко — узяв і віддав.

Проте життєві обставини були значно скромнішими. Стипендія становила лише близько 300 грн. Батько офіційно не працював, а невеликий дохід сім’я отримувала лише з господарства — від 3 до 5 тис. грн на місяць, залежно від сезону й попиту на продукцію (городина, молоко, яйця). Мама працювала у теплицях, отримуючи зарплатню до 10 тис. грн. Старший брат із 2012 року жив самостійно у Вінниці, сестра з 2018 року мала власну сім’ю.

У 2019 році, закінчивши ліцей, я відразу пішов працювати до ТОВ «Євро-Комерс». Це була моя перша офіційна робота — підсобний робітник із зарплатнею близько 5–10 тис. грн. Робота була фізично важкою, зміни тривали по 10–12 годин. Водночас я продовжував боротися з наслідками неврологічних проблем, що виникли ще з дитинства (після укусу собаки у 2009 році). Лікувався у невролога, приймав ліки, проте залишилися тривожність, проблеми з мовленням і спілкуванням.

Через малу заробітну плату я вирішив оформити перший кредит — хотів купити новий смартфон. У червні 2021 року я взяв перший займ у компанії «Манівео» на 1000 грн, а вже в липні — ще на 2000 грн. Згодом, у серпні 2021 року, оформив кредит на 5050 грн. Це стало початком боргової залежності: щоб закрити старі борги, доводилося брати нові.

Поступово кредити накопичувалися. Спочатку здавалося, що це лише тимчасово, але дуже швидко я зрозумів, що виплат вистачає лише на пролонгації. Сума боргу росла. На кінець 2023 року заборгованість становила приблизно 50 тис. грн. Це були здебільшого позики на перекредитування та оплату відсотків і штрафів у різних МФО: «Кредитонлайн», «Манівео», «АВЕНТУС Україна», «Лінеура Україна» та інших.

Додатковим тягарем стали сімейні трагедії. 12 грудня 2023 року померла бабуся. У цей час я вже мав серйозні проблеми з боргами. А 5 січня 2025 року мій двоюрідний брат потрапив у ДТП — його збив мікроавтобус. Він тривалий час перебував у комі, а лікування й реабілітація обходилися родині у колосальні суми — до 100 тис. грн на місяць. Зрозуміло, що про мої кредити мова навіть не йшла, адже всі ресурси йшли на його порятунок. 23 квітня 2025 року брат помер.

У цей період я фактично перестав жити вдома, ночував і працював на роботі. Почуття сорому й провини перед батьками не дозволяло мені зізнатися в проблемах раніше. Лише 1 лютого 2025 року я відкрив правду, але на той час боргова яма була вже занадто глибокою.

Я продовжив працювати у ТОВ «Євро-Комерс» — спершу підсобним працівником, а з липня 2023 року — забивачем худоби. Зарплата зросла приблизно до 24 тис. грн (мінус податки), проте цих коштів вистачає лише на пролонгації кредитів, адже відсотки й штрафи ростуть швидше, ніж мій дохід.

Кредитори здійснювали психологічний тиск: телефонували родичам, погрожували розголосити інформацію сусідам і знайомим, пропонували оформлювати нові кредити для погашення існуючих. Це посилювало мою тривожність і відчуття безвиході. Ночами я не міг спати, думав лише про одне: «Де взяти кошти, щоб вибратися з цієї боргової ями?»

Моє здоров’я також постраждало. У 2020 році за висновком військово-лікарської комісії мене визнали непридатним до служби у мирний час і обмежено придатним у воєнний. У 2025 році довелося витратити ще близько 7450 грн на стоматологічні послуги.

Зараз я усвідомлюю, що самостійно з цієї ситуації не виберуся. Саме тому я вирішив шукати законний вихід із боргової пастки.

Зараз я вже банкрут та звільнився від боргів. Я дуже дякую компанії “Звільнимо”. Вони мені дуже допомогли, я нарешті розпочну життя з нової сторінки.