Історія 688

Моя кредитна історія, Царьова Михайла Андрійовича, розпочалася у 2014 році.

Перший кредит я взяв на побутові потреби – покупку мобільного телефону. Виплати здійснював вчасно та повернув борг без жодних проблем. Після погашення кредиту у мене залишилася кредитна картка, якою продовжив користуватися для повсякденних витрат.

У 2015 році я вирішив здобувати вищу освіту і почав поступово використовувати кредитні кошти з цієї картки. Виплачував борг, як завжди, у визначені строки.

Наприкінці літа 2018 року я серйозно захворів і потрапив до лікарні, де провів півтора місяця. Тоді довелося ще більше користуватися кредитною карткою для оплати ліків та операції, що ускладнило моє фінансове становище.

У 2020 році, з початком карантину, моє фінансове становище значно погіршилося, оскільки всі підробітки зникли. Наприкінці 2020 року я намагався домовитися з банком про зміни в умовах виплат, але вони відмовилися змінювати умови кредитування. Через це мені довелося звернутися до іншого банку для рефінансування.

Улітку 2021 року банк, в якому я перекредитувався, запропонував мені, як відповідальному позичальнику, додаткові кошти. Я погодився, оскільки потрібно було зробити ремонт та придбати деякі меблі. Було важко, але я продовжував вчасно сплачувати кредити.

На початку лютого 2022 року я знайшов нову роботу і звільнився з попереднього місця, однак не встиг оформитися на нову посаду, як почалася повномасштабна війна в Україні. Грошей майже не залишилося, роботи також не було, і виплачувати кредити стало неможливо. З лютого по кінець травня я шукав роботу. Після працевлаштування намагався вирішити питання з банками, але один відмовлявся переглядати умови, стверджуючи, що для мене немає персональних пропозицій, а другий запропонував надто складні для виконання умови.

У 2023 році я неодноразово намагався домовитися з банками про реструктуризацію боргів на більш вигідних умовах, але безуспішно. Зрештою, я припинив виплати за кредитами.

Я не маю на кого сподіватися і звик розраховувати лише на власні сили. Мій батько помер на початку 2024 року, і ми поховали його відповідно до його останньої волі. Мама працює, але має невисоку зарплату, і я допомагаю їй з 2017 року.

Я завжди звик розраховувати лише на себе, і зараз, попри складні обставини, не втрачаю надії знайти вихід. Впевнений, що поступовими кроками я зможу стабілізувати свій фінансовий стан та відновити повноцінне життя.

Зараз я вже банкрут та звільнився від боргів. Я дуже дякую компанії “Звільнимо”. Вони мені дуже допомогли, я нарешті розпочну життя з нової сторінки.