Історія 631

Моя кредитна історія, Москалик Наталії Іванівни, розпочалася з заманливих умов: спочатку мені запропонували можливість повернути кредит без відсотків. Взяла 4 тисячі – повернула 4 тисячі, жодних переплат. Це створює ілюзію безпечності та легкості. Потім виникає спокуса взяти більше. Так сталося і зі мною – через два тижні я знову взяла кредит, цього разу вже на 6 тисяч, але віддавати довелося 8 тисяч разом із відсотками.

Я змушена була брати ці кредити, бо зарплата була занадто низькою. Гроші йшли не на розваги, а на комунальні платежі, лікування зубів та інші необхідні витрати. Все стало ще складніше, коли почалися проблеми зі здоров’ям – як у мене, так і в мого батька. Лікарі виявили у нього пухлину в нирці, і почалося дороге лікування: МРТ, таблетки, процедури. Він був пенсіонером, мама – теж непрацездатна через проблеми з серцем та онкологію в минулому. А мій чоловік не працював зовсім, бо вважав, що “зяті не повинні працювати”. Через це мої батьки його прогнали, але я не наважувалася розлучитися через страх осуду від людей.

Коли гроші потрібні терміново, немає часу чекати зарплати – доводиться шукати їх будь-яким способом. Після смерті батька в 2022 році ситуація стала ще гіршою. Через два дні після його похорону почалася війна, і фінансові труднощі лише поглибилися. Я поїхала за кордон у надії заробити, але зароблених грошей не вистачило, щоб закрити всі кредити. А потім я знову захворіла і змушена була лікуватися у приватного лікаря, щоб не брати лікарняний і не втрачати доходу. Це означало нові кредити для пролонгації старих боргів.

Боргова пастка затягувала дедалі глибше. Коли в мене було два кредити, довелося взяти третій, щоб погасити перший, і так по колу. Якщо я брала 5 тисяч, то через місяць мала віддати 7. Якщо не виходило – доводилося платити відсотки за пролонгацію, а це ще 2 тисячі. У результаті я лише продовжувала кредити, не маючи змоги їх закрити. Щомісяця близько 10 тисяч просто йшло на відсотки.

Якщо кредит не погасити або не продовжити, штрафи стають непідйомними. У певний момент борг із 8 тисяч виростав до 15-16 тисяч. Я брала нові кредити, щоб хоч якось втриматися на плаву, але це лише погіршувало ситуацію.

Частково допомагали друзі, давали по 300-400 доларів, але це лише тимчасово зменшувало тягар, бо загальний борг нікуди не зникав. А потім вони почали вимагати повернення, і я знову змушена була брати нові кредити. У результаті я втратила двох подруг – не через сварки, а через фінансові обставини.

Справжній жах почався, коли я перестала встигати вносити платежі. Колектори почали телефонувати друзям, сусідам, моїй мамі. Надходили погрози, брехливі повідомлення про судові справи. Це був постійний стрес. Я не могла нормально працювати чи думати про щось інше. Жила у стані панічного страху.

Я працювала вдень і вночі, бралася за будь-яку можливість заробити, але це не рятувало. Щодня засинала з думкою, де знайти гроші на завтра. Максимальна сума мого боргу доходила до 400 тисяч гривень – це сума з відсотками, штрафами і комісіями. Брала 15 тисяч, повертати потрібно було 25. Вибратися з цього було майже неможливо.

У якийсь момент відчай став настільки сильним, що я почала думати про самогубство. Були моменти, коли я йшла вулицею і бажала, щоб мене просто збила машина. Я розуміла, що це ненормально, але думки не зникали. Я опинилася на межі.

Ця історія – не про легковажність, а про систему, яка затягує людей у боргову яму. Кредити можуть здатися швидким рішенням, але насправді вони перетворюються на пастку, з якої важко вибратися самотужки.

Зараз я вже банкрут та звільнилась від боргів. Я дуже дякую компанії “Звільнимо”. Вони мені дуже допомогли, я нарешті розпочну життя з нової сторінки.