Історія 637

Моя кредитна історія –   Кочеткова Івана Артемовича розпочалась влітку 2023 року, коли я, разом із друзями, вирішив зустрітись у парку. Під кінець вечора до нас підійшла група агресивно налаштованих молодиків у стані алкогольного сп’яніння. Між нами виникла сутичка, внаслідок якої я отримав серйозну травму ока — сильний набряк, почервоніння, що згодом перетворилось у велику гематому. Працюючи офіціантом у ресторані, я був змушений тимчасово залишити роботу через неприпустимий зовнішній вигляд. Лікування здійснював самостійно вдома близько місяця, що значно вдарило по моєму фінансовому становищу.

На той момент гроші закінчились, і щоб не звертатись до родичів, я взяв перший кредит у розмірі 1 000–2 000 грн у мікрофінансових організацій. Це стало початком низки мікропозик, адже незабаром я був змушений брати нові кредити на оплату оренди житла, а згодом — для погашення попередніх боргів. Таким чином, я потрапив у стан перекредитування.

Окремим фінансовим тягарем стала необхідність купівлі військового обладнання (детектори) для мого батька, військовослужбовця, на суму 33 000 грн. Частину коштів я покрив за допомогою кредитних коштів.

У квітні 2024 року мені довелося робити операцію на носі за медичними показаннями, що також призвело до тимчасової непрацездатності. Операція частково фінансувалася батькам, яких я вже почав потрохи розраховуватись. Після операції ще близько двох тижнів я не міг повноцінно працювати.

Восени 2024 року я втратив житло, оскільки власники квартири, яку я орендував із товаришем, попросили нас з’їхати. Ми терміново шукали нове житло, яке виявилось дорожчим. Також довелося придбати необхідну побутову техніку. Через ці обставини мої витрати знову зросли.

Усі ці події призвели до фінансового колапсу. Я замкнувся у собі, відчував постійний психологічний тиск через борги, що призвело до ізоляції, втрати емоційної стабільності та віддалення від близьких і друзів. Я не міг зосередитись на роботі та нормальному житті.

Коли ситуація стала критичною, я змушений був звернутись за допомогою до родини, яка частково допомогла мені з погашенням боргів. Але не всі кредити вдалося закрити — через неуважність я просто не пригадав усі компанії. Історія повторилась — нові борги, дзвінки, психологічний тиск.

Сьогодні я працюю адміністратором у ресторані, намагаюся стабілізувати своє життя, повністю виконуючи свої обов’язки, та за можливості здійснюю платежі. Проте сукупний борговий тягар залишається для мене надмірним.

Так і розпочалась моя боргова яма, з якої не маю сил вибратись, через необережність з оформленням одного кредиту для сплати іншого і, так до 2025 року, чим все сильніше та сильніше загнав себе у безвихідь. 

Зараз я вже банкрут та звільнився від боргів. Я дуже дякую компанії “Звільнимо”. Вони мені дуже допомогли, я нарешті розпочну життя з нової сторінки.