Історія 640

Моя кредитна історія – Ребриш Тетяни Михайлівни, розпочалась від тоді коли я вирішила взяти кредит щоб зробити ремонт в будинку в серпні 2021року,  так як думала що працюю то потихеньку буду сплачувати кредит і купила нові меблі, так як важко було вже з дорослими дітьми спати на одному ліжку. 

Та війна перекосила все, я попала під скорочення у 2023 році, кредит не було чим сплачувати. Тут і попала у першу боргову яму з якої зрозуміла що не можу вибратися. Мама у мене на пенсії, їй самій  не вистачає, бо вона проживає сама. Допомоги не було ні від кого чекати.

У грудні місяці 2023 року знайшла роботу не офіційно, так як дитині навіть на хліб коштів не було то пішла в кафе працювати. Жарила шашлики працювала дуже важко нікому не бажаю такої роботи, 14 годин на ногах за 250 гривень. Але хоч на хліб було. 2 дні працювала, 2 дні була вдома. 

А відсотки зростали, взяла оформила картку в приват банку з кредитним лімітом 15 тисяч. Щоб могла хоч трошки якось викрутитися. 

Страх і відчай що це ніколи не закінчиться. Коли в грудні 2023 року чоловік попав у лікарню дуже хворий що лікарі казали що якщо б прийшов на кілька днів пізніше то вже нічого не могли б зробити.  

Тоді вже руки зовсім опустились 30.01.2024 року я взяла перше кредит у МФО 3000 гривень бо кошти потрібні були де їх взяти я просто не знала. 

Частину з цих коштів я поклала на картку погасивши заборгованість а частину дала чоловіку. Коли прийшов час повертати я 1500 гривень взяла від господарів, й сплатила а на решту не вистачило. 

Почали телефонувати щоб погасила кредит. Виходу не було тому взяла в іншому МФО.І тут почалися мої  чорні дні та ночі.   

Чоловік  не допомагає нічим бо вже багато років живемо разом заради дітей. Живемо як кіт з собакою, кожен день сварка, а буває що місяцями зі мною може не розмовляти. Та і в нього кредитів не виплачених дуже багато, він мені не казав навіщо їх брав і куди і на що витратив стільки коштів. Тільки як вже прийшли повістки до суду це було в січні 2025 року, тоді признався що в нього велика сума заборгованості. 

Я просто не знаю, як мені бути. Дитина на мені всі продукти, одяг, ліки все на мені. Все купляю сама. В школу дитину вдягати, канцелярські товари. Продукти купляю сама, та деколи беру в магазині в борг потім кожного разу повертаю, їсти потрібно щось, а із зарплати на все не вистачає, бо нараховано на бумазі зарплата більше 20 тисяч грн, а на руки отримую від 13 до 15 тисяч, і то якщо працюємо по суботах на місяць, з цього сплачувала кредити. 

Перестала платити кредити МФО. Орієнтовно в листопаді 2024 року. Коли вже не давали кредити, а проценти росли з кожним днем. А сплачувати не було вже можливості.

Мені почали приходити СМС., я дзвонила просила щоб мені хоча б трошки зменшили суму виплати. Де хто розумів мою ситуацію й погоджувалися щоб по тілу кредиту закрити то ті я виплатила. А дехто не хотів навіть слухати мене і продали мої кредити. Тому ті суми які там є я до смерті їх не сплачу, бо більше доходу не маю окрім зарплати.

Просто така порожнеча і страх, не за себе а за дитину, що деколи жити не хочеться, але розумію що я потрібна матері, яка на палиці ходить, і дитині якій ще немає навіть 10 років. Дуже важко і розумію що мені з цього ніколи самій не вибратися.

Майна зареєстрованого, немає ніякого. 

Так і розпочалась моя боргова яма, з якої не маю сил вибратись, через необережність з оформленням одного кредиту для сплати іншого і, так до 2025 року, чим все сильніше та сильніше загнала себе у безвихідь. 

Зараз я вже банкрут та звільнилась від боргів. Я дуже дякую компанії “Звільнимо”. Вони мені дуже допомогли, я нарешті розпочну життя з нової сторінки.