Історія 687

Моя кредитна історія – Задерея Віктора Борисовича,  почалася давно. На жаль, у 2009 році в мене виникла необхідність у додаткових коштах. Тоді всім видавали картки ПриватБанк, і я сас від часу я звертався до них знову, оскільки це було зручно. Сума була невеликою — близько 800 грн., але іноді саме ці кошти дуже виручали мене у складних ситуаціях. У моєї мами є проблеми зі здоров’ям, їй потрібно двічі на рік проходити лікування в стаціонарі. Звісно, я допомагав їй, бо в родині я — єдиний чоловік. Мама пенсіонерка, хоч і працює, але отримує мізерну зарплату, особливо зважаючи на те, скільки сил і нервів витрачає. Це сильно впливає на її здоров’я. 

Крім проблем у родині, виникали труднощі і на роботі. Я працював у компанії ТОВ «Альтком», це дорожня компанія. Зарплати були високими порівняно з іншими підприємствами, але їх часто затримували — іноді на 6 місяців. Одного разу, коли мамі стало зле, її з роботи забрала швидка. Вона опинилася в лікарні, і кошти були потрібні терміново. Я звернувся до послуг мікрофінансових організацій 06.06.2022 року — мені їх порадили колеги. Я часто бачив рекламу на телебаченні та YouTube, тому вирішив скористатися, бо в лікарні сказали, що без ліків лікування не буде. Потім я звільнився та перейшов працювати в іншу компанію. На той момент я працював у фірмі ТОВ ПБС у різних містах України й перебував далеко від дому. Усі кошти переказував сестрі Наталії, яка доглядала маму. Я ж допомагав фінансово. З часом виникали й інші ситуації, коли не вистачало грошей — тоді я знову звертався до мікрофінансових організацій, розраховуючи, що скоро отримаю зарплату і все поверну. Завжди погашав позики вчасно.

Найскладнішим кредитом став той, що я взяв 21.02.2022 в компанії «Кредит 7». Вже 23.02.2022 керівник наказав написати заяву на відпустку за власний рахунок — в лютому сезон лише починався, бо взимку компанія не працювала. Я взяв гроші, щоб поїхати додому до мами, але дорогою вона подзвонила і повідомила, що почалась війна. Через два тижні я дзвонив керівництву, цікавився, чи буде робота. Мені сказали, що компанія не працює, і невідомо, коли почне працювати знову. 03.05.2022 я остаточно втратив роботу. Це була безвихідна ситуація — ніхто не знав, що буде завтра. 24.02.2022 ракета потрапила в базове розташування техніки компанії, яка зберігалась в Івано-Франківському аеропорту. Після втрати роботи кредити залишилися, і я не бачив іншого виходу, як перекредитовуватися. Сподівався, що за місяць-два фірма відновиться. Але згодом зрозумів, що потрібно діяти негайно. Я влаштувався продавцем неофіційно в магазин, почав працювати і поступово закривати кредити. Взяв кредит в Укрсиббанк. Також звертався до мікрофінансових організацій за довгостроковими кредитами, щоб вийти з боргової ями.

З моменту першого кредиту до сьогодні я усвідомив, що це була моя найбільша помилка. Я постійно перебуваю в напруженому стані, хвилююсь через борги, вражений тим, що повірив колегам і рекламі мікрофінансових організацій. Магазин, де я працював, закрився в червні 2024 року. Власник виїхав за кордон, і я знову втратив роботу. Борги перед кількома компаніями я вже не міг погашати. З 01.07.2024 припинив виплати — не зміг знайти роботу.Інколи я підробляв, допомагав сусідам — за це трохи платили. Але цих грошей не вистачало. Знайти офіційну роботу було складно — всюди вимагають військові документи.

Я намагався домовитися з компаніями про оплату лише тіла кредиту, без відсотків, але жодна з них не пішла на поступки. Проти моїх рідних почали застосовувати психологічний тиск. Колектори дзвонили сестрі на роботу, казали, що знаходяться біля її будинку, питали, де вона зберігає гроші. У той момент у неї вдома були діти — вона дуже злякалася. Мамі погрожували знищити квартиру, натякали, що лікування обійдеться дорожче за борг, вимагали гроші, казали, щоб щось продала. Телефонували навіть знайомим, з якими я не спілкувався 7–9 років. Вони писали мені, що їх турбують колектори, хоча пояснювали, що давно зі мною не контактують. Я не знаю, хто саме телефонує, бо використовуються одноразові та приховані номери. Але ці дії — незаконні. Найсильніший тиск — це тиск на моїх рідних. Вони не винні, але постійно переживають. Мама дуже чутлива, я боюся, щоб ці погрози не спричинили проблем зі здоров’ям. Погрози і дзвінки тривають досі.

Дуже прикро, але, на жаль, мені ніхто ніколи не розповідав про фінансову грамотність. Я виріс у бідній родині. Коли мама отримувала зарплату, одразу оплачувала рахунки, купувала продукти, а далі ми змушені були виживати до наступної виплати з мінімальним запасом їжі в холодильнику. Коли я влаштувався на роботу і почав отримувати зарплату, всі гроші витрачались одразу — на допомогу мамі, на побут, ремонти, аптеку, продукти. Частину витрачав на прості речі, які не міг собі дозволити в дитинстві. Спочатку все здавалося під контролем — вчасно повертав кошти. Але після звільнення з роботи не зміг повернути кредит, і довелось перекредитовуватись.

Так і розпочалась моя боргова яма, з якої не маю сил вибратись, через необережність з оформленням одного кредиту для сплати іншого і, так до 2025 року, чим все сильніше та сильніше загнав себе у безвихідь. 

Зараз я вже банкрут та звільнився від боргів. Я дуже дякую компанії “Звільнимо”. Вони мені дуже допомогли, я нарешті розпочну життя з нової сторінки.